Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 й не мав <g/> . </p><p> Десь у роках 60-х Олесь Гончар приїздив до Нью-Йорка <g/> . Через певних осіб <g/> , котрі йшли на
doc#103 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар запросив мене до себе додому <g/> . Пили чай у родинному колі <g/> , мирно
doc#103 не знаю <g/> . Нібито коли в роки війни він потрапив до харківської в'язниці <g/> , то передав мені лист <g/> , у
doc#103 захотів <g/> . Можливо <g/> , такий лист і справді був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p><p> Що ж до різних
doc#103 був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p><p> Що ж до різних нагород чи високих визнань <g/> , я ніколи « <g/> не
doc#103 правопису сучасної української мови <g/> , до формування якого Ви також доклали чимало
doc#103 під рукою <g/> . Тепер цю бібліотеку забирають до Японії <g/> . Останнім часом там дуже активно
doc#103 В пошуках бібліотечних фондів японці приїхали до Америки <g/> , а тут хтось їх направив до мене <g/> . Я
doc#103 приїхали до Америки <g/> , а тут хтось їх направив до мене <g/> . Я ніколи не рахував <g/> , скільки в моїй
doc#103 сваритися <g/> . В тих двох частинах я хотів сказати « <g/> до побачення <g/> » всім тим <g/> , з ким звела мене доля й
doc#103 Ви жалкуєте <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю жадних претенсій до свого життя <g/> . Все було <g/> , як було <g/> … </p><p> Розмову вела