Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 І всяка душа щира єю сохраниться од упадку <g/> , єю підніметься вгору і заквітчається <g/> , як райськими квітками <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#27 Така нація <g/> , що не згідна готовим грошем і словом чесно й розумно користуватись <g/> » ( <g/> до ГІулюя <g/> , 1874 <g/> ) <g/> ; і думка <g/> , що Галичину втрачено навіки <g/> , думка до якої Куліш додає <g/> : « <g/> Аж рука в мене тремтить <g/> , се пипгучи <g/> » ( <g/> до Носа <g/> , 1890 <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 « <g/> У сьому мертвому краю зникає за нізащо вік людський <g/> » ( <g/> до Хильчевського <g/> , 1869 <g/> ) <g/> .
doc#27 Спочатку — « <g/> розум у їх є <g/> , та немає мови <g/> » ( <g/> до Кониського <g/> , 1861 <g/> ) <g/> .
doc#27 Майбутнє української літератури Куліш бачить у тому <g/> , що вона « <g/> свій критеріюм мала б не в знімечених панських головах <g/> , а в щирих мужичих <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#27 У старому віці такі настрої посилюються <g/> : « <g/> Ми народ незгідний <g/> ; ми на- слідники тих розбишак <g/> , з котрих наробили собі героїв чести і общого добра <g/> ; ми варвари <g/> ; наші задуми і почуття вельми мізерні <g/> » ( <g/> до Барвінського <g/> , 1881 <g/> ) <g/> ; « <g/> Люд у тутешній Україні послі польщизни <g/> , козаччини і Московщини гайдамацтвує так <g/> , що не дав мені ні захиститись канавою й трояновським валом <g/> , ні обсадитись деревом <g/> .
doc#27 « <g/> Все прах земний <g/> , тільки діло і слово наше праведне останеться навіки <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#27 « <g/> Може <g/> , — писав він <g/> , — з часом Бог і поможе нам звести докупи сі три народи <g/> » ( <g/> до Ґрабовського <g/> , 1856 <g/> ) <g/> .
doc#27 Натомість усе виразніше виступає ідея « <g/> обоїх руських народів <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) і потреба триматися Росії <g/> .
doc#27 « <g/> Усього півтора чоловіка нації <g/> , і ті живуть у незгоді <g/> » ( <g/> до Пулюя <g/> , 1881 <g/> ) <g/> .
doc#27 Пишучи про себе в третій особі <g/> , Куліш за основу своїх поглядів і дій уважає <g/> , що він « <g/> мужиків перви- ми гражданами українськими оглашає <g/> » ( <g/> до Милорадо- вичівни <g/> , 1857 <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 Ні вблагати <g/> , ні купити <g/> , хіба тільки по пиці бити <g/> , як і допевнявся свого від наших козаків цар Петро <g/> » ( <g/> до Карачевської-Вовківни <g/> , 1892 <g/> ) <g/> .
doc#27 Така нація <g/> , що не згідна готовим грошем і словом чесно й розумно користуватись <g/> » ( <g/> до ГІулюя <g/> , 1874 <g/> ) <g/> ; і думка <g/> , що Галичину втрачено навіки <g/> , думка до якої Куліш додає <g/> : « <g/> Аж рука в мене тремтить <g/> , се пипгучи <g/> » ( <g/> до Носа <g/> , 1890 <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 Свідчення про це в його листах численні <g/> : « <g/> Коли б тільки вийшло по-моєму <g/> , зробив би я так <g/> , що й німі в мене б заговорили <g/> ; давав би я тільки зерно на посів <g/> , а орали б <g/> , сіяли <g/> , жали й молотили б у мене люде <g/> , і було б у мене в засіках завсегда повно <g/> » ( <g/> до Тарновського <g/> , 1856 <g/> ) <g/> .
doc#27 <p> Уже 1857 року Куліш скаржиться на самотність <g/> : « <g/> Мені ні з ким і порадитись <g/> » ( <g/> до Шевченка <g/> ) <g/> ; « <g/> Ви не знаєте <g/> , що я один на світі <g/> ; мене ніхто не розуміє <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1858 <g/> ) <g/> .
doc#27 <p> Уже 1857 року Куліш скаржиться на самотність <g/> : « <g/> Мені ні з ким і порадитись <g/> » ( <g/> до Шевченка <g/> ) <g/> ; « <g/> Ви не знаєте <g/> , що я один на світі <g/> ; мене ніхто не розуміє <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1858 <g/> ) <g/> .
doc#27 Куліша обурює <g/> , що « <g/> один в розкоші купається <g/> , а другий в грязі тоне <g/> » ( <g/> до Каменецького <g/> , 1858 <g/> ) <g/> .
doc#27 « <g/> Язик наш виведе наяв багато дечого такого <g/> , що по-московськи зроду не розкажеш <g/> , і сама московська словесність зацвіте новим цвітом <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#27 Нам треба создать сотрудників і читателів <g/> » ( <g/> до Ґалаґана <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#4 Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p>