Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> Мова йде <g/> , отже <g/> , не тільки про близькість до народної мови <g/> , себто фактично до мови етнографічних записів <g/> , а про концентрацію <g/> , згущення її рис <g/> .
doc#10 Курило приходила до того ж висновка <g/> , що й Ганцов <g/> , — українська мова склалася з злиття двох первісно відмінних говіркових груп <g/> .
doc#11 <p> За рамку для роману про Венецію править ваша подорож з Мюнхена через Верону до Венеції <g/> .
doc#12 <p> 2. М'якість л відповідно до вимови позначається на письмі завжди <g/> , крім груп лч <g/> , лц <g/> , що походять з групи лк <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 6. Перед і після таких слів і виразів <g/> , як от <g/> : на жаль <g/> , на щастя <g/> , пригадую <g/> , сказати правду <g/> , на диво <g/> , бач <g/> , розумієте <g/> , значить <g/> , повіриш <g/> , знаєте <g/> , знай <g/> , головне <g/> , бувало <g/> , будь ласка <g/> , до речі <g/> , пробачте <g/> , так би мовити <g/> , простіть <g/> , певно <g/> , напевне <g/> , звичайно <g/> , безперечно <g/> , безумовно <g/> , безсумнівно <g/> , звісно <g/> , зрозуміло <g/> , немає сумніву <g/> , відома річ <g/> , видима річ <g/> , певна річ <g/> , дійсно <g/> , либонь <g/> , мабуть <g/> , здається <g/> , можливо <g/> , припустимо <g/> , будь певен <g/> , очевидно <g/> , видно <g/> , як-не-як <g/> , розуміється <g/> , на мій погляд <g/> , по-моєму <g/> , на мою думку <g/> , кажуть <g/> , мовляв <g/> , я думаю <g/> , поперше <g/> , кінець-кінцем <g/> , нарешті <g/> , отже <g/> , одне слово <g/> , виходить <g/> , правда <g/> , навпаки <g/> , проте <g/> , а втім <g/> ,
doc#13 Далі кульмінація — бажання рабів повернутися назад до свого дому неволі і страшна кара — помста Сіркова <g/> .
doc#13 Пожар села змальований метафорою </p><p> І горнуться хати до церкви <g/> , </p><p> Здіймаючи долоні сяйва <g/> . </p>
doc#15 <p> Але далі <g/> , кажучи про те <g/> , що в реченні можуть реалізуватися тільки вершини значень ( <g/> Bedeutungsgipfel <g/> ) <g/> , що <g/> , очевидно <g/> , можна застосувати і до називних речень <g/> , яких Блюмель <g/> , як і його учителі <g/> , не знає <g/> , він дещо наближається до Вундтової теорії комплексу уявлень <g/> , що не встиг розкластися <g/> .
doc#15 Відповідно до цього <g/> , речення Орел для Травнічка означає орел летить або це є орел <g/> .
doc#15 <p> Шахматов ставить це питання і висуває дві вирішальні <g/> , на його думку <g/> , відмінності називних речень від неповних <g/> : називні речення мають своїм змістом ствердження або заперечення буття <g/> , наявність уявлення <g/> , вираженого іменником-і тільки <g/> ; друга ознака <g/> , яка за Шахматовим випливає з першої ( <g/> і в цьому <g/> , гадаємо <g/> , його помилка <g/> , що спричинилася до деяких хибних поглядів у дальшій еволюції поглядів на називне речення <g/> ) і являється формальною відмінністю називних речень <g/> , - неможливість у них залежної обставини або такого додатка <g/> , який не залежить від іменника <g/> , що править за головний член даного речення <g/> . </p>
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>
doc#15 Вони становлять собою або продукт розвитку речень у справжньому розумінні слова ( <g/> субстантивні конструкції в їх трансформації <g/> ; речення з прикметником <g/> , що переродився в атрибут <g/> , утративши предикативні функції <g/> } <g/> , або продукт усамостійнення і наближення до речення частин <g/> , що ніколи не могли влитися повністю в речення <g/> , хоч і тяжіли до нього <g/> , ( <g/> називні відмінки уявлення чи то частини речення <g/> , що відривалися від основного кістяка речення <g/> ; називні речення <g/> , що походять з уса- мостійнених членів ряду <g/> ) <g/> .
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>
doc#16 Драглиста суміш хороброго війська з хоровими ансамблями <g/> , ліквідаторів національної неосвідомости і елементарної неграмотности з цілеспрямованими будівниками держави <g/> , туманно- мрійливих соціялістів з конкістадорами нової імперії <g/> , носіїв ідеалу провінційної автономії і автономної провінційности в межах великого руського океану з подвижниками острівної незалежности <g/> , якою сумішшю був український визвольний рух у ті великі роки <g/> , справді не могла довести українську справу до перемоги і навіть до чіткої й виразної кристалізації <g/> .
doc#16 Донцов не може зрозуміти <g/> , що не те саме хаос різноспрямованих сил <g/> , — таким він застав українство на початку своєї публіцистичної діяльности <g/> , — і єдність різнохарактерних <g/> , але на одне скерованих сил — до якого етапу українство переходить тепер <g/> . </p>
doc#18 <p> Наслідки були плідні <g/> : образ раз-но-раз повертався до його творця перед тим <g/> , як знайшов своє завершення в поемі 1905 року <g/> .
doc#18 Але Франко не був глухий до стилю і неуважний до мови <g/> .
doc#19 <p> Своїм трактуванням теми соціяльного лиха й злиднів Мова близький до народницької літератури <g/> .
doc#19 Вона стидається всього рідного і прагне всього чужого <g/> ; егоїстична до цинізму <g/> , зухвала <g/> , самовпевнена <g/> , зла й злорада <g/> , чужа будь-яким вищим інтересам <g/> , вона цікавиться старим гніздом лише як джерелом матеріяльних благ <g/> .
doc#19 За цією паралельністю криється внутрішня протилежність <g/> : Уля пристосовується до нових стосунків <g/> , чиста душа Килина не здатна до цього <g/> , і дівчина гине <g/> .