Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 впливу <g/> . Я свідомо хотів знайти таке місце <g/> , де можна було вільно думати і вільно говорити <g/> .
doc#98 замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів
doc#68 ум <g/> . </p><p> Куди не піткнешся — панують кайдани <g/> ; </p><p> То де вже спокою нам ждать <g/> ? </p><p> Як щирі народу свого
doc#9 одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно
doc#81 після кожної статті чи допису число газети <g/> , де воно побачило світ <g/> . З цих чисел <g/> , до речі <g/> , видно
doc#40 . Не кажучи вже про ті нечисленні <g/> , подані вище <g/> , де панує наросток -ш- <g/> , наросток -іш- звичайно не
doc#69 , де кінчаєть­ся цей природний процес <g/> , а де починається ґвалтовне втручання й усування
doc#86 встановити <g/> , де патріотизм справжній і щирий <g/> , а де він машкара Тартюфа чи просто спекуляція <g/> . </p>
doc#15 повіки <g/> … </p><p> ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Де ділась сила і краса <g/> , де ділись мрії і бажання <g/> , погасла зіронька
doc#98 межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже
doc#103 чисте <g/> . Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх
doc#81 не був актом свідомого опору <g/> , він стався <g/> . Там <g/> , де зраджувала дійсність <g/> , де навіть відступав
doc#33 ж було б марною річчю коментувати цю іронію <g/> , де будова фрази заперечує її зміст <g/> , а
doc#0 були завантажені вщерть <g/> , дощенту <g/> . Не було де навіть одну ногу поставити <g/> . Така спроба <g/> , якби
doc#93 наче зійшли з кону « <g/> Народнього Малахія <g/> » <g/> , де вони були трьома дочками Малахія Стаканчика <g/> ,
doc#72 ті не уклалися б у радянську ідеологічну схему <g/> , де пролетаріятові приділено провідну ролю в
doc#81 вступив до УПА і десь в УПА загинув — не знаю <g/> , де і коли <g/> , і не знаю <g/> , чи комусь це відомо <g/> . Дуже
doc#98 і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> ,
doc#63 одних затишна <g/> , ізольована від світу кімнатка <g/> , де двоє подружжя — один одному дають щастя <g/> , для
doc#72 автор <g/> , перераховуючи родини інтеліґентів <g/> , де <g/> , не зважаючи на такий стан <g/> , розмовляли