Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Може сама імперія знайти в собі силу на перекреслення своєї візантійської спадщини і на зречення від своїх колоній <g/> , як Англія зреклася Індії <g/> , Голляндія — Індонезії і Франція де Ґолля — Альжіру <g/> ? </p>
doc#95 . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до кого твій клич <g/> ? </p><p> Угруз ти в глейке </p><p> многоріччя <g/> , темний
doc#95 Але ні <g/> , так виглядає й нове місто <g/> , воно розбудовується <g/> , бігають по двох лініях поїзди метро <g/> , споруджується третя <g/> , місто повне життя й руху <g/> , але де в новій частині міста архітектурно видатні будинки <g/> , цікаві пам'ятники <g/> ?
doc#95 З вражень триденного перебування важко сказати <g/> , де душа міста ( <g/> « <g/> Де твоє обличчя <g/> ?
doc#97 Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p>
doc#97 Туди <g/> , де панує товариш Портянко <g/> , — геніяльний образ <g/> , створений В. Домонтовичем <g/> , як другий бік медалі <g/> , лицевий бік якого пробував показати Микола Хвильовий образом Гапки Жучок у новелі-поемі « <g/> Кіт у чоботях <g/> » <g/> .
doc#97 ніж порожнеча <g/> … </p><p> Шевченкознавці й шевченколюби таки будуть змушені читати це порядно неоковирне троєкнижжя ( <g/> де нема навіть абеткового покажчика — ще одна совєтська риса цього постсовєтського видання <g/> ) <g/> , а
doc#98 Ковдра ця <g/> , вже по війні <g/> , доїхала до Америки і ще животіє <g/> , а крамниця <g/> , де її куплено <g/> , згоріла дотла в пожежах Харкова 1941 року <g/> . </p>
doc#98 або не тільки тому <g/> , що вони талановиті <g/> , а й тому <g/> , що вони де в чому інакші <g/> , що вони <g/> , бувши українськими <g/> , виходять поза стереотипи Баби Параски
doc#98 ( <g/> Хоч Шевченко не вагався присвятити свій « <g/> Кавказ <g/> » Якову де Бальмену <g/> .
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#98 Про людей з-над озера в Баварії <g/> , де вони ніколи не були <g/> .
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#98 Колись наука встановить <g/> , як <g/> , де і чому та межа в людських душах проходила <g/> , як про це думалося або й говорилося <g/> .
doc#98 але забувати їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p><p> Людина має в душі трибунал <g/> , де слушно або помилково судить себе і зустрічного <g/> . Хоч і сказано <g/> : « <g/> Не судіть
doc#99 Це кінець епохи <g/> , втрата місця <g/> , де якось жилося <g/> , девальвація вартостей <g/> , слів <g/> , понять <g/> , захитання раси <g/> , нації <g/> , культури <g/> .