Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 . Замість аскетизму печерного малюнка <g/> , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> ,
doc#2 — суворість і дичавина її батьківщини <g/> , де бори й пущі з турами й диками і все вороже людині <g/> ;
doc#2 страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд
doc#4 деталями <g/> . « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має
doc#4 » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> . Та про це докладніше далі <g/> . </p>
doc#4 з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи
doc#4 — і часом гостро й гірко іронічному — </p><p> А на даху <g/> , де в тиші на дротах білизна сохне <g/> , вогка і рум'яна <g/> ,
doc#4 і одночасна смерть — як ідеал <g/> , хоч у житті <g/> , де боги не заходять до хати <g/> , недосяжний <g/> . </p><p> Тільки ж
doc#4 мотиву — Україна <g/> . </p><p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші
doc#4 ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші хоми невірні не можуть
doc#4 в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а
doc#4 щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе
doc#4 тут важить більше <g/> ? Логіка перестає діяти там <g/> , де говорить поезія <g/> . </p><p> А може за всіма цими
doc#4 ранку </p><p> і на тій іконці </p><p> покладу рум'янку <g/> … — </p><p> де все від Аятуринської <g/> : і молитва до віконця <g/> , і
doc#4 іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до
doc#4 . Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з
doc#4 повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p><p> Є
doc#5 Славенко <g/> , – що живу в ту добу й у тій країні <g/> , коли й де розум гостро протиставлено всьому кволому <g/> ,
doc#5 назад <g/> , не в XIX сторіччя <g/> , а вперед <g/> . Я назвав би її де в чому перед-екзистенціялістичним твором <g/> .
doc#6 в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди