Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Я свідомо хотів знайти таке місце <g/> , де можна було вільно думати і вільно говорити <g/> .
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#68 <p> Куди не піткнешся — панують кайдани <g/> ; </p><p> То де вже спокою нам ждать <g/> ? </p>
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#81 <p> Щоб улегшити розшуки моїм обвинувачам <g/> , я подав у дужках після кожної статті чи допису число газети <g/> , де воно побачило світ <g/> .
doc#40 Не кажучи вже про ті нечисленні <g/> , подані вище <g/> , де панує наросток -ш- <g/> , наросток -іш- звичайно не вживається при тих прикметниках <g/> , які мають емоційно забарвлений наросток ( <g/> § 43г <g/> ) <g/> , як от -еньк- <g/> , -есеньк- <g/> , -ущ- тощо <g/> .
doc#69 У наш час не завжди легко встановити <g/> , де кінчаєть­ся цей природний процес <g/> , а де починається ґвалтовне втручання й усування слів <g/> .
doc#86 Тепер уже не завжди легко встановити <g/> , де патріотизм справжній і щирий <g/> , а де він машкара Тартюфа чи просто спекуляція <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Де ділась сила і краса <g/> , де ділись мрії і бажання <g/> , погасла зіронька остання <g/> , темрява і могила <g/> .
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#81 Там <g/> , де зраджувала дійсність <g/> , де навіть відступав розум <g/> , добір пам'яті сортував явища і відкладав їх <g/> , що куди належало <g/> .
doc#33 <p> І знову ж було б марною річчю коментувати цю іронію <g/> , де будова фрази заперечує її зміст <g/> , а лицарськість оцінюється копійками <g/> , – для тих <g/> , хто її не розуміє <g/> .
doc#0 Не було де навіть одну ногу поставити <g/> .
doc#93 Гротескові три няньки малого Михайла наче зійшли з кону « <g/> Народнього Малахія <g/> » <g/> , де вони були трьома дочками Малахія Стаканчика <g/> , тільки тепер до їхніх умовних <g/> , ніби танцівних рухів додалися ще іронічні балетні туфельки <g/> .
doc#72 Риси ті не уклалися б у радянську ідеологічну схему <g/> , де пролетаріятові приділено провідну ролю в політичному й культурному житті <g/> . </p>
doc#81 <p> Позичанюк приїхав на Україну за Збручем одразу за радянським військом <g/> , приїхав як спеціяльний кореспондент « <g/> Комсомольця України <g/> » <g/> , навернувся на націоналізм <g/> , за німців вступив до УПА і десь в УПА загинув — не знаю <g/> , де і коли <g/> , і не знаю <g/> , чи комусь це відомо <g/> .
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#63 <p> Втекти в світле царство мрії і ідилії <g/> , царство <g/> , що може не існує реально <g/> , але яке може сотворити віра царство з дуже широкими межами <g/> : для одних затишна <g/> , ізольована від світу кімнатка <g/> , де двоє подружжя — один одному дають щастя <g/> , для других світлий храм Грааля <g/> , що зноситься в нетлінному царстві духа над смородом і гнилизною матеріяльного світі уявна гармонія <g/> , невидимий рай - ось другий можливий вихід <g/> , вихід нібито гармонійний <g/> , але в контексті нашої сучасности він тільки глибше виявляє внутрішню дисгармонійність <g/> , неспокій і метання <g/> . </p>
doc#72 Отже <g/> , не слід дивуватися <g/> , що той самий автор <g/> , перераховуючи родини інтеліґентів <g/> , де <g/> , не зважаючи на такий стан <g/> , розмовляли українською мовою <g/> , міг назвати лише вісім <g/> : Луценки <g/> , Грінченки <g/> , Антоновичі <g/> , Лисенки <g/> , Старицькі <g/> , Косачі <g/> , Шульгини та його власна ( <g/> 222 <g/> , 298 <g/> , 308 <g/> ) <g/> .