Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Це кінець епохи <g/> , втрата місця <g/> , де якось жилося <g/> , девальвація вартостей <g/> , слів <g/> , понять <g/> , захитання раси <g/> , нації <g/> , культури <g/> .
doc#57 хай він мені дарує <g/> , — « <g/> фолкльору <g/> » <g/> , де в поєднанні трьох ідеться не про поверхові аспекти <g/> , а про сутності і де провідним чинником у поєднанні є саме творча культура <g/> , себто інновація <g/> , себто сучасність <g/> , себто те <g/> , що в короткому нарисі принципів своїх мистецьких шукань він назвав вписаністю своїх споруд у географічний <g/> , північноамериканський <g/> , і часовий — друга половина 20 сторіччя — контекст <g/> . </p>
doc#14 Триптих « <g/> Побачення <g/> » <g/> , де сплетено мотиви українського Роду й Дому в історичних перипетіях національного життя <g/> , мотиви Начальника в роки державности і мотив Смерти <g/> , смерти <g/> , що її нема <g/> , смерти <g/> , що є поверненням до Роду й Дому <g/> , але справжнього <g/> , вічного <g/> , а не в етапах історичних закрутів і манівців і просвітлень <g/> , — ця поезія не ділиться на особисте і <g/> …
doc#75 » І ще Тичина <g/> , живий Тичина <g/> : « <g/> Приставайте до партії <g/> , де на людину дивляться <g/> , як на скарб світовий <g/> , і де всі як один проти кари на смерть <g/> .
doc#27 Коли зважити <g/> , що 13 % його листів писані до росіян <g/> , що не знали української мови <g/> , а 7 % до поляків <g/> , де російська мова була мовою спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною російською мовою припадає лише 13 % — справжня революція супроти його попередників' <g/> .
doc#40 Започатковане Ф. де Соссюром синхронне мовознавство виросло в потужну науку <g/> , опрацьовувану в дещо відмінних напрямах різними школами лінґвістів <g/> , що з-поміж них згадаємо тут женевську ( <g/> Ш. Баллі <g/> , С. Карцевський та ін <g/> .
doc#20 Я любив брошурки Лавріненка про Тичину <g/> , про Чумака <g/> , про Блакитного-Еллана <g/> , ми обоє знали <g/> , де в літературі — література <g/> , а де коньюнктурне шумовиння <g/> .
doc#41 Домонтович починається там <g/> , де починається абстракція <g/> .
doc#29 Але боронили « <g/> своїх <g/> » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#56 Чи багато росіян психологічно готові прийняти становище <g/> , коли щоб поїхати до Харкова чи Одеси <g/> , росіянин мусітиме прийти до українського консульства в Москві <g/> , чи Ленінграді <g/> , чи Солженіцинселі десь у нетрах Сибіру <g/> , — де там буде тоді столиця нової Росії — і дістати візу українських господарів землі української <g/> , як він робить <g/> , коли хоче поїхати до якоїсь там Англії чи Албанії <g/> ?
doc#73 Особливо виразно це виявилося на конкурсі <g/> , організованому « <g/> Українським видавництвом <g/> » наприкінці 1943 року <g/> , де були нагороджені або відзначені прозові твори Тодося Осьмачки ( <g/> « <g/> Старший боярин <g/> » <g/> ) <g/> , Івана Багряного ( <g/> « <g/> Тигролови <g/> » <g/> ) <g/> , Уласа Самчука ( <g/> « <g/> Юність Василя Шеремети <g/> » <g/> ) <g/> , Гліба Східного і О. Павлова-Білозерського <g/> .
doc#45 <p> А втім <g/> , є у Потебні текст <g/> , де він розглядає питання мови й мовного середовища узагальнено <g/> , а українського зокрема <g/> .
doc#89 Дюма <g/> . </p><p> Романи А. Дюма-батька виникали здебільшого <g/> , як відомо <g/> , в наймах у Еміля де Жірардена <g/> , видавця сенсаційної газети « <g/> Прес <g/> » <g/> . Вони писалися наспіх <g/> , похапцем <g/> ,
doc#2 Замість аскетизму печерного малюнка <g/> , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , бачимо пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p>
doc#81 Прийде самовпевнений вісімнадцятилітній молодик <g/> , що все знає і понад усім озирає світ <g/> , і напише про них статтю або дисертацію <g/> , де викриє ницість і забріханість автора <g/> , доведе <g/> , що його щирість — поза <g/> , а поза — щирість <g/> .
doc#62 Це час наростання впливу Донцова та його журналу в Західній Україні ( <g/> з переплескуванням через Збруч <g/> , де Микола Хвильовий починав свій бунт проти радянщини в межах радянщини <g/> ) і час перших тривожних симптомів розколу зсередини табору Донцова - спроба заснувати угруповання " <g/> Танк <g/> " <g/> , потім заснування журналу " <g/> Ми <g/> " як реакції на чимраз ясніші вияви елементарности й примітивізму ідеології Донцова і на брак етичних критеріїв у його журналістичній поведінці <g/> .
doc#65 ( <g/> Усі ці імена згадані в передмові <g/> , але не на титульній сторінці <g/> , де виступає лише “ <g/> Академія Наук УРСР <g/> , Інститут мовознавства <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#36 Леґенда не заходить у життя роду на батьківщині <g/> , ані не каже про те <g/> , де спершу отаборився новоприбулий у новій країні <g/> .
doc#46 У наїзди з Реґенсбурґу <g/> , де він жив <g/> , він ніколи не ночував у мене <g/> , ані я в нього <g/> , коли справи МУРу приводили мене до його міста <g/> .