Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 Тепер уже не завжди легко встановити <g/> , де патріотизм справжній і щирий <g/> , а де він машкара Тартюфа чи просто спекуляція <g/> . </p>
doc#87 Разом з Тичиною він може спитати <g/> : « <g/> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ?
doc#88 Йому не треба вчитися <g/> , треба лише зрозуміти <g/> , де слабкі струни видатного комуніста <g/> , від якого залежить його кар'єра <g/> , треба сам на сам грати на цих струнах <g/> , таким чином виходить оце « <g/> соло на флейті <g/> » <g/> , що існує лише для двох осіб і відкриває широку дорогу для музичного майстра такого типу <g/> .
doc#89 Дюма <g/> . </p><p> Романи А. Дюма-батька виникали здебільшого <g/> , як відомо <g/> , в наймах у Еміля де Жірардена <g/> , видавця сенсаційної газети « <g/> Прес <g/> » <g/> . Вони писалися наспіх <g/> , похапцем <g/> ,
doc#90 або в хвилини відносної свободи поводяться як тварини <g/> . </p><p> Дуже цікаво відзначити також сцену <g/> , де Гончар показує контраст між звичайними вояками <g/> , брудними <g/> , обдертими <g/> , роззутими <g/> , зі зброєю
doc#91 Але питання не в тому <g/> , де вона починається <g/> , а як далеко вона сягає <g/> .
doc#92 Стару як світ максиму <g/> , що добре буває там <g/> , де нас нема <g/> , ми радо прикладаємо до минулого <g/> , але майбутнє малюємо собі в рожевих барвах <g/> . </p>
doc#93 Ахметелі і Марджанішвілі випереджали один одного в гостинності <g/> , коли « <g/> Березіль <g/> » 1931 року приїхав до Грузії <g/> , де він тріюмфально показував « <g/> Гайдамаків <g/> » Шевченка <g/> , « <g/> Мину </p><p> Мазайла <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Диктатуру <g/> » й « <g/> Кадри <g/> » Микитенка та « <g/> Мікадо <g/> » В. Ґілберта й А. Саллівана <g/> .
doc#94 На Сході він не письменник <g/> , якщо його не вбгали в стійло Спілки письменників <g/> , цього витвору Сталінового генія <g/> , де він не має права на іншу думку <g/> , на усмішку <g/> , на глузування з системи й офіційної ідеології <g/> , навіть на псевдонім <g/> .
doc#95 . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до кого твій клич <g/> ? </p><p> Угруз ти в глейке </p><p> многоріччя <g/> , темний
doc#97 Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p>
doc#98 Ковдра ця <g/> , вже по війні <g/> , доїхала до Америки і ще животіє <g/> , а крамниця <g/> , де її куплено <g/> , згоріла дотла в пожежах Харкова 1941 року <g/> . </p>
doc#99 Це кінець епохи <g/> , втрата місця <g/> , де якось жилося <g/> , девальвація вартостей <g/> , слів <g/> , понять <g/> , захитання раси <g/> , нації <g/> , культури <g/> .
doc#100 Зрештою <g/> , де відвага <g/> , там і перемога <g/> .
doc#101 Я свідомо хотів знайти таке місце <g/> , де можна було вільно думати і вільно говорити <g/> .
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .