Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>
doc#6 Якби не вписане на межі двох квадратів маленьке розп'яття зі знаряддям Христових мук <g/> , яке одначе кольорово не випинається <g/> , це була б цілком витримана абстрактна картина <g/> .
doc#6 В історії родини Вахнів рисунки двох типів <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 Як правило <g/> , співжиття двох варіантів української літературної мови і змагання між ними замовчувалося або перекручувалося <g/> .
doc#9 Мало <g/> , рідко говорилося або і зовсім не говорилося про те <g/> , що йшлося тут не тільки про проблему мови супроти діалекту <g/> , а і про проблему двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#9 ) маємо взаємодію діалекту з літературною мовою <g/> , а не — як у випадку Галичини — взаємодію двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#9 <p> Досить часто з двох можливих синонімічних варіянтів на якесь поняття М. Старицький вибирає не східноукраїнське <g/> , а західноукраїнське <g/> , галицьке <g/> , напр <g/> .
doc#9 В першій з цих двох статей Лосун3 ще раз обґрунтовує право Галичини на мовні впливи <g/> , спираючися на те <g/> , що тут краще збереглася старовина в мові <g/> , і на те <g/> , що тут далеко більше розроблена й розробляється наукова і політична термінологія <g/> .
doc#9 Передові кола інтелігенції знали ті труднощі <g/> , що виникали в зв'язку з перенесенням галицьких мовних елементів до великоукраїнської преси <g/> , але мусіли це перенесення робити як для того <g/> , щоб не допустити творення двох літературних мов <g/> , так і тому <g/> , що іншого виходу не було <g/> , заступити все вироблене в мові галицької преси не було чим <g/> .
doc#9 Згадки про цих людей загалом досить глухі <g/> , на зразок такої <g/> : галицькі журнали « <g/> збили з пуття кількох свідомих прихильників цієї шкодливої системи й теорії механічного з'єднання й змішування двох мов — галицької книжньої і мови наших клясичних письменників <g/> »4. </p><p> 6. Такий стан <g/> , коли преса перебуває в руках цих таємничих « <g/> прихильників <g/> » <g/> , загрожує тим <g/> , що ніхто не читатиме українських видань <g/> .
doc#9 <p> До цього треба додати численні випадки вживання з двох можливих варіантів — галицького чи східноукраїнського — саме першого для понять <g/> , які хоч і не становлять безпосередньо побутової лексики <g/> , але дуже часто трапляються в щоденному мовному ужитку кожного <g/> .
doc#9 Наявність двох окремих урядів — у Києві та у Львові — і двох відгороджених одна від однієї армійxiv стояли на перешкоді ближчому повсякденному стиканню й перемішуванню галицьких і великоукраїнських мовних елементів <g/> .
doc#9 Наявність двох окремих урядів — у Києві та у Львові — і двох відгороджених одна від однієї армійxiv стояли на перешкоді ближчому повсякденному стиканню й перемішуванню галицьких і великоукраїнських мовних елементів <g/> .
doc#9 <p> З другого боку <g/> , треба <g/> , закінчуючи розгляд деяких сторін лексики художніх творів І. Нечуя-Левицького <g/> , застерегти від двох можливих хибних поглядів чи вражень <g/> .
doc#9 Слово викладач знаходимо теж у двох варіянтах <g/> : викладач ( <g/> Син <g/> .
doc#9 буде йти органічно <g/> , коли історичні обставини сприятимуть йому <g/> , « <g/> коли всіх українських людей буде притягати одна спільна столиця має статичністю і силою державної української влади <g/> , і коли вони будуть туди привозити свої провінціяльні культурні окремішності <g/> , плекані в поодиноких краях <g/> , а звідтам вивозити знайомість українських людей інших провінціяльних культур — може наступити взаємне пізнання українців <g/> , без якого всі " <g/> соборності <g/> " будуть лише порожнім звуком <g/> »lxvii <g/> , і не тільки єдина <g/> , а й одноманітна літературна мова запанує у всій Україні <g/> , розвинувшися на основі всіх головних українських діялектів <g/> , але насамперед на основі схрещення двох вирішальних <g/> : центрального подніпровського — як бази і галицького — як того цементу <g/> , що проходить поміж усіма брилами бази <g/> , скріплюючи їх і роблячи споруду міцною <g/> , відпорною <g/> , витривалою — нероздрібною <g/> . </p>
doc#10 Як і майже всі культурні заходи <g/> , пороблені в ті бурхливі роки <g/> , він лишився недовершеним <g/> : вийшли томи І ( <g/> А— Ж <g/> ) <g/> , II ( <g/> 3—Н <g/> , у трьох випусках <g/> ) і III ( <g/> О—Л <g/> , у двох випусках <g/> ) <g/> .
doc#10 З цих тез відкривалися справді ревеляційні висновки для історії східньослов'янських мов <g/> , — і то в двох напрямах <g/> : поперше <g/> , щодо кількости первісних діялектних груп <g/> , подруге <g/> , — щодо самого розуміння напряму їхнього розвитку <g/> . </p>