Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 Звідси <g/> , від конструкцій типу числівник ( <g/> два <g/> , три <g/> , чотири <g/> ) плюс тел-ят- або племен- метастази могли ширитися в двох напрямах <g/> : до іменників середнього роду і до дво- основних іменників <g/> .
doc#3 Мовні редактори не повинні переправляти двоє речень на архаїчніше два речення <g/> . </p>
doc#4 За цим ховаються два підходи до часу <g/> .
doc#4 Ось два <g/> , з відмінною технікою й задумом <g/> , але обидва зроблені маршрутом знизу вгору <g/> , від поверхні вглиб <g/> . </p>
doc#4 Маємо два вияви одного <g/> , і це одне зветься чудом справжньої поезії <g/> . </p>
doc#4 <p> Образів України в цих поезіях є <g/> , власне <g/> , два <g/> .
doc#4 І нагадаю <g/> , що ці два основні комплекси співіснують <g/> , і один з них не знищує другого <g/> . </p>
doc#5 І це є невеличка драма число два <g/> , невеличка драма Юрія Олександровича Славенка <g/> . </p>
doc#6 <p> Власне кажучи <g/> , в назвах цих змагаються два підходи <g/> .
doc#6 Другий виняток — це портрети <g/> , — два автопортрети ( <g/> репродуковані один на суперобкладинці книжки Морлі <g/> , а другий тут на с. 6 <g/> , а також на обкладинці другого видання “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> ) <g/> , портрети Ґзовського <g/> , Ковальчика <g/> , Боровського й Чапеського в польській серії <g/> , портрет дружини ( <g/> репродукований у Морлі <g/> , с. 173 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 У “ <g/> Щедрому врожаї <g/> ” бачимо три прямокутники з тим <g/> , що перший переділений діягоналею на два трикутники ( <g/> ч. 20 <g/> ) <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#9 В міру того <g/> , як цей стихійний у тих умовах процес збільшення розбіжности усвідомлювався <g/> , в українській громадськості поступово оформлюється два табори <g/> : прихильників галицьких елементів у мові й їхніх супротивників <g/> .
doc#9 Дальші два виступи в порушених у дискусії питаннях не принесли нічого нового <g/> , і їх можна вважати за відгомін дискусії <g/> , а не за її істотну частину <g/> .
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#9 Говорив він <g/> , як галичанин <g/> , хоч сам був у Галичині разів два <g/> , та й то дуже недовго <g/> .
doc#9 Усі ці слова — не говоримо тут про два приклади нелексичні <g/> : на окреме препозитивне вживання частки ся при дієсловах ( <g/> ся починає <g/> ) і на майбутній час <g/> , утворений не інфінітивом <g/> , а дієприкметником на -л ( <g/> буду мусів <g/> ) — у сучасній літературній мові вже не « <g/> здаються чудними <g/> » <g/> , бо становлять цілком звичайний <g/> , звичний і неуникний складник <g/> . </p>
doc#9 Дуже виразно помітно це на слові вигода <g/> , де два наголоси поєднуються з відмінністю значення <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>