Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#95 вчителя <g/> , хоч формально він ним не був <g/> . </p><p> Я міг би вести далі й далі цей пеан Львову <g/> . Але я вибрав Харків <g/> . І не шкодую і вважаю <g/> ,
doc#95 А старий колись « <g/> Березіль <g/> » <g/> , він і далі там таки <g/> , тільки й далі <g/> , вже від 1933 року не « <g/> Березіль <g/> » <g/> , а казенний театр ім <g/> .
doc#95 А старий колись « <g/> Березіль <g/> » <g/> , він і далі там таки <g/> , тільки й далі <g/> , вже від 1933 року не « <g/> Березіль <g/> » <g/> , а казенний театр ім <g/> .
doc#95 І я відчув <g/> : Харків і далі має українське серце <g/> .
doc#96 в Ісландії такого гасла не треба просто тому <g/> , що воно вже давно здійснене і далі неухильно здійснюється <g/> . Історично <g/> , щоправда <g/> , початки ісландців не зовсім гомогенні <g/> . Першими людьми
doc#97 Про це трохи докладніше далі <g/> . </p>
doc#97 деталів <g/> , а не рух <g/> , не динаміка <g/> , — оте <g/> , а що буде далі <g/> ? Пише він історію підневільних років Шевченка <g/> , а в ті підневільні роки поет-салдат <g/> ,
doc#97 Ще натяк на динамізм подій можна вбачати в описі шторму на Аральському морі <g/> , але ж біографічність викладу виключає тут читачеве запитання <g/> , — що буде далі <g/> ?
doc#97 Тож читацька реакція тут не — з перехопленим подихом — що далі <g/> ?
doc#97 Тоді й спокійніший читач не втримується від того — а що далі <g/> ?
doc#97 До лицарських провідників агресії й національного поневолення суміжних народів у пантеоні Автора примхливо додаються предтечі комуністичного перетворення Російської імперії <g/> , так звані « <g/> революційні демократи <g/> » <g/> , « <g/> прогресивні діячі <g/> » тощо <g/> , від Пуґачова ( <g/> до речі <g/> , добитого Суворовим <g/> ) через Чаадаева <g/> , звичайно і многоразово — Бєлінського <g/> , Добролюбова <g/> , Чернишевського <g/> , Ґерцена <g/> , Салтикова <g/> , а далі <g/> , ну <g/> , ясно <g/> , Горького <g/> , Леніна <g/> , Хрущова ( <g/> якого блюзнірчо навіть порівняно з Шевченком <g/> , мовляв <g/> , Микола І заборонив Шевченкові писати <g/> , а Брежнєв вимагав <g/> , щоб Хрущов не писав спогадів <g/> : « <g/> Нелегко было и отставленному от дел Хрущову <g/> » — 1 <g/> , 215 <g/> : — підкреслюю це і <g/> ) <g/> . </p>
doc#98 Ішлося про перше становлення зародків нової української аристократії <g/> , навіть ще не виринало питання — що далі <g/> ?
doc#98 Натомість різні <g/> , за Хвильовим <g/> , -енки далі дряпаються на верхів'ї Гелікону і <g/> , за всіма ознаками <g/> , не без успіху <g/> .
doc#99 стають окрай траси <g/> , а екзистенціяльна проблема височить перед нами все нагальніше <g/> , і ми далі проголошуємо в розпуці <g/> , що не здатні дістатися ні до раю <g/> , якого ми наче
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#101 А поняття з доби романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> .