Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Від квітня і далі чимраз ясніше проймала тривога <g/> .
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#0 І далі до призначення <g/> . </p>
doc#0 І далі до призначення <g/> . </p>
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 Н. виїде « <g/> дачним <g/> » поїздом до Шебелинки або далі по краснолиманській лінії <g/> , потім повернеться якнайнепомітніше до Харкова і вже не піде додому <g/> .
doc#0 Поїзд і далі йшов за розкладом <g/> , каса й тут продавала квитки <g/> .
doc#0 ( <g/> Цивільні німці <g/> , які пробували осісти далі на захід <g/> , до Харкова не заїздили <g/> .
doc#0 ) Німці тут не жили <g/> , вони їхали далі на фронт <g/> , найчастіше — ще далі <g/> , в небуття <g/> .
doc#0 ) Німці тут не жили <g/> , вони їхали далі на фронт <g/> , найчастіше — ще далі <g/> , в небуття <g/> .
doc#0 Але німецька бюрократична машина дуже поволі усвідомлювала ці гіркі істини і далі плекала ідею розподілу Росії між Німеччиною і Японією <g/> , не знати — по Обі чи Єнісею <g/> , але десь там <g/> .
doc#0 Коли вона дізналася <g/> , що Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> .
doc#0 Але він дістав вищу освіту в Росії <g/> , працював якийсь час у російському театрі <g/> , більшою чи меншою мірою ( <g/> часом уявно <g/> ) він був дома в стихіях німецькій <g/> , англійській і далі по европах ( <g/> Америку він не приймав <g/> ) <g/> .
doc#0 <p> Світ і далі ловив заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> .
doc#1 Читаємо далі <g/> : </p><p> А думи гордії розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p>
doc#1 <p> Інший ряд образів <g/> , що повторюються і розвиваються <g/> , дається паралельно <g/> : образ необжитої хати <g/> , який далі звужується до кутка і протиставляється <g/> , з одного боку <g/> , холодному <g/> , засніженому степові <g/> , де безсила людина мовби розчиняється у космічних стихіях <g/> , і <g/> , з другого боку ( <g/> хоча лише подумки <g/> ) <g/> , — зеленому садку коло хати <g/> , — світові <g/> , що його людині хотілося б створити для себе <g/> .
doc#1 Зло <g/> , що панує у світі <g/> , і далі боліло і гнівило його <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .