Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#53 Що сталося 1917 р. й далі — загальновідомо <g/> .
doc#81 Яке ж було моє здивування <g/> , коли я знайшов його в довіднику « <g/> Письменники радянської України <g/> » <g/> , Київ <g/> , 1970. Про роки німецької окупації Харкова згадки там нема <g/> , а про дальші читаємо <g/> : « <g/> В 1944 р. працював у військовій залізничній частині <g/> , а з 1946 р. — в тресті ЈПромшахтобуд“» у Харкові <g/> , далі — згадка про навчання в гірничому технікумі в <g/> …
doc#81 Державний діяч — це насамперед людина бистрого розуму <g/> , а далі — людина <g/> , що вміє добирати собі співробітників і підносити осіб <g/> , на перший погляд <g/> , незначних на становища високої відповідальности і — що <g/> , може <g/> , ще важливіше — уміє безжалісно відкидати їх <g/> , жертвувати ними <g/> , коли того вимагає ситуація <g/> , коли вони <g/> , добрі в попередній ситуації <g/> , не відповідають новій <g/> .
doc#24 І далі — на коротку хвилину — нова кристалізація розгойданого оце ритму — знову контрасти <g/> , але чимраз коротше висловлені <g/> , аж поки вони не стають цілком оголеними <g/> , перетворюються на контрасти вже не людей <g/> , а чистих понять <g/> , щоб завершитися ритмічною вершиною — одним словом <g/> : перемога <g/> : </p><p> За один момент скільки тут створено й скільки зруйновано <g/> .
doc#45 І далі — найрадикальніше <g/> , найкритичніше питання-твердження <g/> : " <g/> Если есть то условия <g/> " ( <g/> 27 <g/> ) <g/> .
doc#45 адже російський літературний язик ще довго пануватиме в научному вжитку <g/> , може років сто <g/> , а що буде далі — не варт гадати <g/> " ( <g/> Сумцов 64 <g/> ) <g/> .
doc#81 Далі на північ на тій таки Університетській вулиці простягся великий « <g/> пасаж <g/> » з найкращими <g/> , як на той час модерними крамницями <g/> , а безпосередньо далі — Покровський манастир <g/> , теж з архітектурою козацького барокко <g/> , осередок найвищої духовної влади <g/> .
doc#45 <p> Яке б не було практичне значення педагогічних наставлень Потебні <g/> , ясно одно <g/> : його оцінка багатомовної освіти цілковито узгоджуеться з його загальним уявленням про націоналізм <g/> , денаціоналізацію <g/> , а ще далі — про природу людської мови взагалі <g/> , тобто з його філософськими поглядами <g/> , які склалися під впливом Гумбольдта й Штайнталя <g/> .
doc#29 А далі — прощання з Україною <g/> , маршрут Москва — Соловки — небуття <g/> . </p>
doc#14 Можемо йти далі — світи не мають краю <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#59 Стежина бігла ще може далі — там сходив місяць <g/> , через шум осітнягів і верб над ріками <g/> , через чорну жужель станцій індустріяльної округи <g/> , рейки — рейки й дерть снігових <g/> , байдужих хмарок <g/> : може березки <g/> , може тагани з баландою <g/> , може залізні кільця дротів <g/> , може глуха ніч північна <g/> , може рвучкий <g/> , запінений Амур <g/> .
doc#77 Він виступає ще в не дуже ясній сцені організації замаху на православного єпископа <g/> , що продався полякам <g/> , а далі — тільки згадки про нього <g/> , з яких не уявиш живовидячки його обличчя <g/> . </p>
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#30 Як воно справді було <g/> , — хай з'єднуються зведені когорти забужкознавців <g/> , шевельовознавців/новодневознавців і так далі — і воно оце до Вас їде2. Хай пошта Ваша і наша збережуть цю дорогоцінність і доручать справно адресатці <g/> , себто Вам <g/> , і навіть не в ксерокопії <g/> , а в автентичному витязі — вириву — на щиро-канадському папері <g/> .
doc#6 “ <g/> Життя безглузде <g/> , але ми мусимо браво йти далі <g/> ” — кажуть вони <g/> ” <g/> .
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>