Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 І не знаю <g/> , чи дядя Вова згодом вивіз свою квитанцію-сувенір до Берліну <g/> , а далі до Каліфорнії <g/> .
doc#65 Список цей можна вести далі <g/> .
doc#15 <p> Однак <g/> , відмежувавши подібні вирази від неповних речень <g/> , Шобер далі фактично прирівнює їх до вигуків і звертань <g/> , зв'язує виключно з виразом почуттів <g/> , отже все таки не приходить до встановлення називних речень як категорії <g/> .
doc#15 далі <g/> ) <g/> , що всі вони в мислі двочленні <g/> , але другий член виражається позамовними засобами <g/> .
doc#81 В кінці першого року Гриць склав іспит відмінно <g/> , і так він ішов далі <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#22 Засада тут проста <g/> , закон елементарний <g/> : голодна людина хоче хліба <g/> ; задовольнивши голод <g/> , думає про кращу харч <g/> ; далі приходить мрія власного затишного кутка <g/> , а ще далі про речі складніші <g/> .
doc#72 у <g/> : SHEVELOV 1966 <g/> , 166 і далі <g/> ; 1977 <g/> , 261 і далі <g/> ) <g/> .
doc#40 Це буває <g/> , поперше <g/> , коли присудковий іменник дублює підмет <g/> , а далі йде речення <g/> , що має явно або приховано протиставний характер <g/> , напр <g/> .
doc#72 У Другій Думі українська фракція нараховувала 47 депутатів ( <g/> Чикаленко 422 і далі <g/> ) <g/> .
doc#52 Тягар кастовости <g/> , викритий самим письменником у безпосередніх виявах <g/> , і далі визначає світогляд автора в підсвідомих сутностях <g/> .
doc#81 Одначе Харків і далі не був готовий до Курбасової традиції <g/> .
doc#10 Південно-київські говірки Ганцов уважає за результат тривалого співжиття північних і південних говірок <g/> , почасти також — південно-західніх і південно-східніх <g/> , вбачаючи в цьому підставу постання літературної мови на їх основі ( <g/> 5 <g/> , 132 й далі <g/> ; 12 <g/> , 228 <g/> ) <g/> .
doc#55 Дати перших інституційних реґляментацій українського правопису ( <g/> далі УП <g/> ) відомі <g/> .
doc#72 Старші патріоти <g/> , що тепер <g/> , подібно Нечую <g/> , ганять мову нашої преси <g/> , не створили для України вищої мови <g/> ; а чим же пресі та інституціям треба було користуватися <g/> ” і провадить далі <g/> : “ <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю <g/> , для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> ” ( <g/> Стешенко 315 <g/> ) <g/> .
doc#31 <p> Перший розділ починається обґрунтуванням бойового тону і « <g/> лайливих русизмів <g/> » <g/> ; цей пасус раптом перерваний словом « <g/> крапка <g/> » <g/> , і далі автор говорить про Зерова <g/> , якого називає « <g/> лордом <g/> » <g/> , але тільки для того <g/> , щоб процитувати латинське прислів'я <g/> , до речі <g/> , не в ориґіналі <g/> , а в українському перекладі <g/> .
doc#81 Там говорилося <g/> : </p><p> « <g/> Зголосився 18 лютого 1943 р. в міській командантурі Києва і спрямований далі до Львова <g/> .
doc#72 Найважливішим був щоденник “ <g/> Громадська думка <g/> ” <g/> , розрахований головне на сільську інтеліґенцію <g/> , який виходив у Києві з 1 січня до 18 серпня 1906 р. <g/> , коли його закрила цензура ( <g/> Чикаленко 461 і далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#22 <p> І якщо досі ми стояли на межі дійсності і гротеску <g/> , то далі розгортається вже просто казка <g/> .
doc#92 Концепція Якобсона виходила з традиційного погляду про довготривалу єдність східнослов'янської мови <g/> , порушену тільки татарською навалою XIII століття <g/> , — і йшла ще далі <g/> , заперечуючи самостійний розвиток усіх слов'янських мов у давнину <g/> , крім російської й сербсько-хорватської <g/> .