This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 | , навіть ще не виринало питання — що | далі | <g/> ? Чи можна думати про панів без кріпаків ( <g/> у |
doc#53 | в научному вжитку <g/> , може років сто <g/> , а що буде | далі | <g/> , не варт гадати <g/> , бо вгадати далеку будучину не |
doc#11 | , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш | далі | і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне |
doc#74 | . </p><p> </doc> </p><p> У 51 томі Ленінових творів <g/> , стор <g/> . 141 і | далі | <g/> , надруковано телеграму <g/> , яку Ленін вислав |
doc#25 | і дреговичів за перехідну групу до оселених | далі | на північ східньослов'янських племен <g/> ; а |
doc#36 | незалежно від Толстого <g/> , а й зайшов у ньому | далі | <g/> , ніж письменник у ті роки <g/> . </p><p> Отож <g/> , в даному |
doc#18 | кожній є щось принесене читачем <g/> . Так і те <g/> , що йде | далі | <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він |
doc#37 | вояк армії УНР <g/> , згодом оборонець Закарпаття <g/> , а | далі | редактор « <g/> Дозвілля <g/> » Свирид Микитович Довгаль |
doc#27 | Кулішевій було інше <g/> : його творчі пляни <g/> , а | далі | — загальна концепція української літератури й |
doc#52 | читач не шукає тут ні географії <g/> , ні історії <g/> , хоч | далі | й і список вийшов би <g/> , мабуть <g/> , не коротший <g/> , — із |
doc#72 | набирати “ <g/> переважно <g/> ” з росіян ( <g/> Савченко 381 і | далі | <g/> ) <g/> . Зміни <g/> , внеснені 1881 року <g/> , в основному |
doc#40 | чому воно постало <g/> , наскільки поширене <g/> , як може | далі | розвиватися <g/> . При нормативному підході ми |
doc#88 | в поемі « <g/> Сон <g/> » <g/> . Це своєрідна гра — передай | далі | мордобою <g/> , започаткованого нагорі <g/> . </p><p> Дивлюсь <g/> , |
doc#2 | . Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а | далі | все нові і все складніші інструменти |
doc#80 | років були вільні від неї <g/> . Можна піти навіть | далі | і сказати <g/> , що Захід радше мав би схиляти до |
doc#59 | , з другого <g/> , поставили перед ними питання <g/> : що ж | далі | <g/> ? Для справжньої пересічі лишався шлях сліпого |
doc#64 | тих плеканих головне на еміґрації і то якомога | далі | від небезпечних зон луччих людей <g/> . Тут <g/> , |
doc#19 | мариинском женском училище <g/> » <g/> , а | далі | невідомі нам обставини змушують його таки |
doc#33 | за всі можливі кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так | далі | <g/> . </p><p> Тут Степан ще хлопчак <g/> , ще селюк <g/> . Але він уже |
doc#41 | був везти їздця на неіснуючу вулицю <g/> , і | далі | кумедні qui pro quo в розмові власника коня й |