This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Я далі приятелював з Валею Єлецьким <g/> , додому до нас заходив Юра Петровський ( <g/> хоч я не певний <g/> , чи він був у групі Єлецького <g/> ) <g/> . |
doc#27 | Ще не одруженим жінкам він радить одружитися <g/> . |
doc#81 | На це він потребував попихача <g/> , особу <g/> , що виконала б усю чорну роботу <g/> , і його вибір упав на мене <g/> . |
doc#84 | Для цього він мусить зрозуміти свій час <g/> . |
doc#53 | Але згодом він почав працювати над українським перекладом Гомерової « <g/> Одіссеї <g/> » <g/> . |
doc#10 | <p> 2. НАУКОВА ПРОДУКЦІЯ І ОБСТАВИНИ ЖИТТЯ </p><p> Визначне місце в списку діячів української культури було б забезпечене Ганцову <g/> , якби він тільки працював над Академічним словником <g/> . |
doc#16 | Виходить <g/> , він їх прочитав <g/> ? |
doc#81 | Як науковець він був повний <g/> , округлий нуль <g/> , ніяких наукових дискусій на семінарах він провадити не міг і не намагався <g/> . |
doc#6 | Бо він знову підносить порушену тут тему адресата Куриликової творчости і оцінки її знавцями <g/> . </p> |
doc#81 | Який же був мій подив і радість <g/> , коли після перших привітань він проголосив <g/> , що він має рукопис моєї синтакси <g/> . |
doc#81 | З запальним темпераментом <g/> , як молодий півник <g/> , він налітав на тих <g/> , з ким у чомунебудь не погоджувався <g/> . |
doc#81 | Під час нашої першої зустрічі 1940 року він саме закінчував зносити в частину <g/> , призначену для закритого фонду <g/> , всі видання <g/> , не догідні радянській системі нагляду <g/> , — дуже велика частина бібліотеки НТШ <g/> . |
doc#9 | В цей час він ще не заперечує галицьких впливів у мові <g/> , але постільки <g/> , поскільки вони йдуть з галицьких народних говірок і поскільки сприймаються нарівні з впливами інших периферійних говірок <g/> , себто в невеликій пропорції <g/> . |
doc#81 | Так <g/> , як кажуть нам його біографи <g/> , 1886 року <g/> , звільнений з Харківського університету за « <g/> малоросійську крамолу <g/> » <g/> , він подався до Петербургу і влаштувався викладачем у Миколаївському сирітському інституті <g/> . |
doc#92 | Правда <g/> , примірник Грінченка <g/> , що він мав <g/> , був гортаний так часто і так енергійно <g/> , що при кінці Левінової праці він увесь розсипався на поодинокі листочки з дуже потерпілими берегами <g/> . |
doc#81 | Свого часу <g/> , здається <g/> , 1916 року <g/> , він їздив до Петрограду ( <g/> пробач <g/> , Александров <g/> , але так це звалося в ті роки <g/> ) складати іспити <g/> , якщо не помиляюся <g/> , маµістерські <g/> , він не хотів іти лінією меншого опору <g/> . |
doc#31 | Замість зформулювати в першій своїй статті <g/> , чого саме хоче він від нинішньої української літератури <g/> , він волів просто просиґналізувати читачам свої настрої <g/> » ( <g/> До джерел <g/> . |
doc#27 | У роки тульського заслання він почав роман у віршах « <g/> Евгений Онегин нашего времени <g/> » <g/> . |
doc#15 | ( <g/> А. Тесленко <g/> , « <g/> Немає матусі <g/> » <g/> ) </p><p> Скинув він шинелю <g/> , ґвинтівку поставив у кочергах <g/> , сів до столу <g/> : борода не голена <g/> , колюча <g/> , очі стомлені і вечеряти не захотів <g/> . |
doc#78 | Та об'єктивно велику данину він сплачує чернігівському типові <g/> . |