This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 | Поперше <g/> , всяке життьове явище писаної мови корениться в живій усній мові <g/> , як би далеко воно потім від неї не відійшло <g/> . </p> |
doc#15 | Подруге <g/> , хоча правильно те <g/> , що явища і факти сучасної мови треба розцінювати за їхньою ролею тепер <g/> , але це зовсім не означає <g/> , що їхня теперішня роля не зв'язана з їхнім походженням - відмінним від теперішнього функціонування - і що це походження не впливає на теперішнє функціонування <g/> . |
doc#15 | Називне речення далеко не завжди можна з достатньою чіткістю відмежувати від неповного <g/> . |
doc#15 | <p> В моє завдання тут не входить розглядати всі можливі випадки невідмежованости або недостатньо чіткої відмежованости називних речень від неповних <g/> . |
doc#16 | Його ваблять « <g/> фанатики <g/> , аскети <g/> , подвижники типу Мономаха <g/> , Льойолі <g/> , Валленштайна <g/> , Вільгельма Оранського <g/> , Дмитра Вишневецького <g/> , Богуна <g/> , Вишенського <g/> » ( <g/> « <g/> Дух нашої давнини <g/> » <g/> ) <g/> , І він думає <g/> , що єдиний спосіб виховати такого фанатика — відгородити його від світу ідей <g/> , штучно обмежити його в колі розігрітої до температури топлення однобічно-нагнітаної однієї ідеї <g/> . </p> |
doc#16 | <p> Правда <g/> , як ми бачили вже <g/> , воно відірвало волю від розуму й почуття <g/> , воно сотворило собі з сліпої волі кумира <g/> , воно хотіло <g/> , щоб воля <g/> , піднесена в ступінь фанатичного шалу <g/> , сама творила світ <g/> . |
doc#17 | Скульптурність теж розкривається низкою ґрадацій <g/> : скуленість сутулого Малахія ( <g/> В. Блавацький <g/> ) відмінна від широко-розкритого <g/> , театрально-картинного жесту Кума ( <g/> Б. Паздрій <g/> ) <g/> , точеність і різьбленість гармонійних поз Любуні ( <g/> Е. Дичківна <g/> ) – від Гротескової застиглости поз двох її сестер ( <g/> М. Мельникова <g/> , О. Карп'якова <g/> ) <g/> , сувора продуманість і симетричність мізансцени першої дії – від позірного хаосу й метання масової сцени в фіналі цієї дії <g/> . </p> |
doc#17 | Стара хуторська Україна виродилася в божевільню <g/> ; хворі Сабурової дачі – це тільки до кінця зґротесковані персонажі 1 дії <g/> ; а « <g/> нова <g/> » совєтська Україна – це від голови раднаркому до останньої повії – суцільний публічний дім <g/> . |
doc#19 | І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> . |
doc#19 | Калмики для нього все одно <g/> , що собаки <g/> , а прості козаки не багато вищі від калмиків <g/> . |
doc#19 | Молодь потворніша від батьків <g/> . |
doc#21 | Німеччина на ті роки не була країною <g/> , відкритою для всіх інших <g/> , — ще тривала чистка від нацизму <g/> , кордони були здебільша замкнені <g/> . |
doc#22 | Цим вона і різниться від різних « <g/> збагачених реалізмів <g/> » <g/> , які самовдоволено ремиґають учорашнім <g/> . |
doc#22 | Його женуть злидні <g/> , і от він прибився від далекої Смірни до Криму <g/> . |
doc#22 | Бо такий шлях пройшло людство від « <g/> На камені <g/> » до « <g/> Стромболі <g/> » <g/> , від Коцюбинського до Росселіні <g/> , від туги бідної дівчини за рідними горами до обговорення проблеми діпі на міжнародних конференціях менеджерів і дипломатів <g/> . </p> |
doc#22 | ) </p><p> От якраз цього вирішального моменту уникнув Жіроду і тим самим відійшов від живої проблематики сучасносте і підірвав можливість трагедійносте для свого твору <g/> . |
doc#22 | ні пахощів не має <g/> , ні снаги <g/> » <g/> ) <g/> ; віскі — на відміну від горілки — жовте <g/> ; деревам важко рости на мангатанському Граніті <g/> . |
doc#22 | Від критика і есеїста жадають <g/> , щоб він показував глибини <g/> , глибші від тих <g/> , що є в об'єкті його аналізи <g/> . |
doc#23 | <p> Всупереч традиційному твердженню <g/> , що походить від Петрова і переходить із книжки в книжку й із статті в статтю <g/> , Петренкове « <g/> Як в сумерки вечірній дзвін <g/> » не переспівує « <g/> Вечерний звон <g/> » І. Козлова <g/> , а його « <g/> Дивлюся на небо <g/> » — « <g/> Молитву <g/> » Лєрмонтова <g/> . |
doc#24 | Виринає тут образ нестримного життєлюбця Коля Брюньйона — щоб ще раз підкреслити відмінність від нього — відмінність людини ери техніки і організації суспільного життя <g/> . |