Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 впізнаєш автора « <g/> Причинної <g/> » і « <g/> Катерини <g/> » <g/> . І все ж між першим і останніми творами відчувається
doc#1 у Галілеї й одночасно в Україні <g/> , - далеко <g/> , а все ж близько <g/> , давно и сьогодні <g/> . Але в « <g/> Неофітах <g/> » це
doc#1 ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку все те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю
doc#1 , образи повторення прийменника « <g/> меж <g/> » — це все <g/> , як і сам розмір вірша <g/> , цілком відповідає
doc#1 Кочубеї-Нагаї <g/> ; </p><p> Було добра того чимало <g/> . </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , </p><p> Остались шашелі <g/> ; гризуть <g/> , </p>
doc#1 , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше
doc#1 не обмежується слов'янами <g/> , а поширюється на все людство <g/> . </p><p> « <g/> Було б великою помилкою вважати
doc#2 ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти
doc#2 гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і
doc#2 , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> . Так наче річка почалася ледь
doc#2 , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед
doc#2 її батьківщини <g/> , де бори й пущі з турами й диками і все вороже людині <g/> ; гинуть її кревні й друзі <g/> ,
doc#2 <p> і з пір'ям і з вітрилом жарним <g/> . </p><p> Я висилатиму все знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p><p> Прилинуть без
doc#2 вроду сина парубочу <g/> , </p><p> і не натішиться досхочу <g/> . </p><p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь
doc#3 . Комета <g/> … які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ? — якщо рухається — своїми
doc#4 біографії <g/> . Хоч завдання це було б не легке <g/> , бо все це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , натяком <g/> ,
doc#4 — волі <g/> , дійсности — мрії <g/> , прози — поезії <g/> . І все тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто малому <g/> . Є
doc#4 не хрумтить під ногами бите скло <g/> . Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще
doc#4 , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так
doc#4 допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації