Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 І все ж між першим і останніми творами відчувається величезна різниця — у стилі <g/> , Weltanschauung18 <g/> , настроях <g/> , філософії <g/> .
doc#1 Дія відбувається у Галілеї й одночасно в Україні <g/> , - далеко <g/> , а все ж близько <g/> , давно и сьогодні <g/> .
doc#1 Можна списати гору паперу <g/> , трактуючи цю мініятюру <g/> , зібрати докупи всі мотиви Шевченкової поезії <g/> , з якими її поєднують ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку все те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю <g/> .
doc#1 <p> Лексика <g/> , образи повторення прийменника « <g/> меж <g/> » — це все <g/> , як і сам розмір вірша <g/> , цілком відповідає духові українських народніх пісень <g/> .
doc#1 <p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , </p><p> Остались шашелі <g/> ; гризуть <g/> , </p><p> Жеруть і тлять старого дуба <g/> … </p>
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#1 Від колишньої залишилося два елементи <g/> : безмежна любов до України і віра в її особливе призначення як зачинателя нового устрою <g/> , але тепер цей устрій не обмежується слов'янами <g/> , а поширюється на все людство <g/> . </p>
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#2 Так наче річка почалася ледь помітним струмочком і <g/> , підсилювана дощами <g/> , зміцнювана допливами <g/> , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед відчутого й накресленого моря <g/> . </p>
doc#2 <p> Початкова тема Лятуринської — суворість і дичавина її батьківщини <g/> , де бори й пущі з турами й диками і все вороже людині <g/> ; гинуть її кревні й друзі <g/> , щербиться меч і ломиться спис <g/> , земля гуде від гуків <g/> , і єдиною її <g/> , людини <g/> , любкою лишається туга помститися <g/> .
doc#2 <p> Я висилатиму все знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p>
doc#2 <p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь Лятуринська <g/> , світ її очима <g/> .
doc#3 які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ?
doc#4 Хоч завдання це було б не легке <g/> , бо все це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , натяком <g/> , блискавичним скісним поглядом <g/> .
doc#4 І все тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто малому <g/> .
doc#4 Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>