This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | впізнаєш автора « <g/> Причинної <g/> » і « <g/> Катерини <g/> » <g/> . І | все | ж між першим і останніми творами відчувається |
doc#1 | у Галілеї й одночасно в Україні <g/> , - далеко <g/> , а | все | ж близько <g/> , давно и сьогодні <g/> . Але в « <g/> Неофітах <g/> » це |
doc#1 | ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку | все | те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю |
doc#1 | , образи повторення прийменника « <g/> меж <g/> » — це | все | <g/> , як і сам розмір вірша <g/> , цілком відповідає |
doc#1 | Кочубеї-Нагаї <g/> ; </p><p> Було добра того чимало <g/> . </p><p> Минуло | все | <g/> , та не пропало <g/> , </p><p> Остались шашелі <g/> ; гризуть <g/> , </p> |
doc#1 | , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло | все | <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше |
doc#1 | не обмежується слов'янами <g/> , а поширюється на | все | людство <g/> . </p><p> « <g/> Було б великою помилкою вважати |
doc#2 | ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі | все | нові і все складніші інструменти |
doc#2 | гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і | все | складніші інструменти приєднувалися <g/> , і |
doc#2 | , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це | все | та сама тема <g/> . Так наче річка почалася ледь |
doc#2 | , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а | все | в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед |
doc#2 | її батьківщини <g/> , де бори й пущі з турами й диками і | все | вороже людині <g/> ; гинуть її кревні й друзі <g/> , |
doc#2 | <p> і з пір'ям і з вітрилом жарним <g/> . </p><p> Я висилатиму | все | знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p><p> Прилинуть без |
doc#2 | вроду сина парубочу <g/> , </p><p> і не натішиться досхочу <g/> . </p><p> І | все | це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь |
doc#3 | . Комета <g/> … які можуть бути комети <g/> , коли | все | рухається <g/> ? — якщо рухається — своїми |
doc#4 | біографії <g/> . Хоч завдання це було б не легке <g/> , бо | все | це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , натяком <g/> , |
doc#4 | — волі <g/> , дійсности — мрії <g/> , прози — поезії <g/> . І | все | тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто малому <g/> . Є |
doc#4 | не хрумтить під ногами бите скло <g/> . Щастя на світі | все | таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще |
doc#4 | , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри | все | це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так |
doc#4 | допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не | все | і що лишається широке поле для констатації |