Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 собі вона несистематична й невелика обсягом <g/> . І все ж вона кидає світло на те <g/> , як підпольські
doc#92 й не ображали один одного <g/> . Але від дружности це все було далеко <g/> . Тепер Білодід наочно знав <g/> , що я
doc#66 , вважається <g/> , що твори поетичні не сценічні <g/> . А все таки театр поставив <g/> . І все таки публіка
doc#81 свого народу <g/> , що є дуже багато <g/> , але все таки не все <g/> . </p><p> Другим пляном проходять у моїй пам'яті інші
doc#40 » ( <g/> Неч <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Бліді огні дедалі яскравіші <g/> , і все лункіші голоси весни <g/> » ( <g/> Риль <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> б <g/> ) уживання
doc#9 в банк по ділу <g/> » — Ч. 256 <g/> ; рос <g/> . по делу <g/> ) <g/> . Як бачимо <g/> , все це слова або конструкції <g/> , живцем перенесені з
doc#30 краще від постишевських руйнацій <g/> ? </p><p> У НЙорку все по-старому <g/> , він і далі розкришується на порох <g/> ,
doc#63 неоклясики — все це має право на життя <g/> , і все це не загине й не мине безслідно <g/> . МУР існує <g/> , щоб
doc#15 зв'язків дійсности <g/> , в них штучно приглушено все конкретне <g/> , поодиноке <g/> . Вони навіть не уявні <g/> , бо
doc#4 навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава
doc#9 перед тим активність у його сприйманні — все це створювало передумови для глибокого й
doc#15 кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і
doc#62 , що я кажу <g/> , роблю <g/> , пишу <g/> , кожний мій рух <g/> , усміх - все є для нього " <g/> надзвичайне <g/> " <g/> . Моя прив'язаність
doc#63 , і пристрасть самого автора — і все це іраціонально <g/> , спонтанно <g/> , стихійно
doc#40 мові щонебудь є правильне або неправильне <g/> , — бо все <g/> , що є в мові <g/> , має при </p><p> чини своєї появи <g/> , отже <g/> ,
doc#93 . І це було враження <g/> , що лишилося незабутнім на все моє дальше життя <g/> . </p><p> Коли я дивлюся сьогодні на
doc#11 зовсім не на Венецію <g/> , а на оперну Мантую <g/> , але все - таки воно означає Гати - з - Пістоля і стає
doc#59 мрія <g/> , тим солодше віддати себе їй у жертву все своє життя <g/> , всю себе <g/> . « <g/> Я стала українкою зовсім
doc#72 , культурному й мовному полі в добу ЦР були все таки менші <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> . </p>
doc#21 людиною <g/> , і це не ставало гістерикою <g/> , але все таки це було одноманітно і для слухача нецікаво