Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 і до дво- основних іменників <g/> . Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали бути і були при збігу обох <g/> . </p><p> У
doc#3 , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » (
doc#4 ні <g/> . Тих збірок однаково сливе ніхто не має <g/> , і всі вони для сьогоднішнього читача — новина <g/> . Виглядає <g/> ,
doc#4 запродані господареві фабрики <g/> , метонімічно — вони образ змарнованого життя <g/> , наближання
doc#4 не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю
doc#4 , що денникарів і цілі літературні стилі тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються
doc#4 тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються послідовносте <g/> , чи перетасовують
doc#4 , теми <g/> , мотиви й настрої повторюються <g/> , але вони повторюються нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> ,
doc#4 мотиви ніде не зформульовані <g/> , вони з'являються <g/> , поступаються місцем іншим <g/> ,
doc#4 в філософію <g/> ; у Наталі Лівицької-Холодної вони особисті й суб'єктивні <g/> , в Ґете вони включені в
doc#4 вони особисті й суб'єктивні <g/> , в Ґете вони включені в широке море історії людських
doc#4 віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли із храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні події <g/> ; стоять <g/> ,
doc#4 не тільки припустимими сюрреалістично <g/> , вони не тільки не разять <g/> , вони здаються абсолютно
doc#4 сюрреалістично <g/> , вони не тільки не разять <g/> , вони здаються абсолютно можливими й реальними <g/> . Ну <g/> ,
doc#4 книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто
doc#4 , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як
doc#4 нагадують « <g/> Материнки <g/> » Оксани Лятуринської <g/> . І вони тим миліші <g/> , чим віддаленіші й недосяжніші <g/> .
doc#4 таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на
doc#4 й розгублености <g/> . В людині і в поетові вони можуть існувати водночас <g/> . Котрий переважає <g/> ? </p>
doc#4 . </p><p> Як кажуть французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p><p> ВІСІМ </p><p> У тут досі