Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Але це доти <g/> , доки вони зберігають більш-менш відчутний зв'язок з тим реченням <g/> , від якого вони " <g/> відірвалися <g/> " <g/> .
doc#45 На виправдання своєї копіткої праці над Квітчиними текстами <g/> , праці <g/> , що поглинала багато часу <g/> , він міг лише сказати <g/> , що вони " <g/> имеют первостепенное значение для изучения малоросс [ <g/> ийского <g/> ] яз [ <g/> ьіка <g/> ] й прежнего бьіта <g/> " ( <g/> лист до Ягіча 1887 <g/> , ООП 89 <g/> ) <g/> .
doc#15 Він убачає в ньому за Шахматовим поєднання підметових і присудкових рис і слушно констатує <g/> , що вони " <g/> окреслюють <g/> , формально показують відповідні предметності в їхньому бутті цебто становлять повні думки <g/> , що <g/> , як правило <g/> , являють якусь суму окремих уявлень <g/> .
doc#52 Але все чисто залежатиме від того <g/> , чи вони ( <g/> або їхні спадкоємці <g/> ) зможуть спуститися з чистих емпіреїв серця до тверезих деталів <g/> , земних і часто брудних <g/> , безсердечної законности <g/> .
doc#40 Перша особа вживається при наявності або можливості в ролі підмета займенників я <g/> , ми <g/> ; друга особа — при наявності або можливості в ролі підмета займенників ти <g/> , ви <g/> ; третя особа вживається як форма узгодження з усіма іншими словами <g/> : я ходжу <g/> , ти ходиш <g/> , він ( <g/> дитина <g/> , поїзд <g/> ) ходить <g/> , вони ( <g/> діти <g/> , поїзди <g/> ) ходять <g/> . </p>
doc#40 Відповідно до цього всі вони відміняються в родах <g/> , числах і відмінках <g/> , хоч число в них — явище чисто формального характеру <g/> , бо значенням вони ( <g/> крім останньої підгрупи <g/> ) завжди множинні ( <g/> Й. Бавдіш <g/> ) <g/> .
doc#63 <p> 1922 року <g/> , коли символізм уже віджив себе й почувалася туга за новим <g/> , але ще не усвідомлено <g/> , яке ж мало бути це нове <g/> , Василь Бобинський писав у журналі <g/> , що саме репрезентував ці шукання нового <g/> , — у журналі « <g/> Митуса <g/> » <g/> : </p><p> « <g/> І майже всі вони ( <g/> може неясно ще <g/> ) відчувають ту правду <g/> , що шляхи <g/> , чи хоч би тільки стежки <g/> , якими їм іти <g/> , повинні звертатися туди <g/> , де б'ється криштальне джерело генія нашого люду <g/> .
doc#56 Відкинувши й просто викинувши позалітературні проблеми й сюжети <g/> , вони ( <g/> не всі <g/> , не всі <g/> ) піднесли проблематику самодостатньої літератури <g/> .
doc#92 Ось вони ( <g/> читач <g/> , що не цікавиться такими сухими матеріялами і не має мисливських нахилів Білодіда <g/> , звичайно <g/> , омине цей перелік <g/> ) <g/> : </p><p> 1. « <g/> Уярмлена мова <g/> » ( <g/> спільно з Нетаєм-Цебенком <g/> ) <g/> .
doc#6 Багато своїх картин Курилик угрунтовує топографічно <g/> , докладно зазнаючи <g/> , яка місцевість на них зображена ( <g/> фактично майже всі з торонтської серії <g/> , але далеко не тільки вони <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Усі разом вони <g/> , а з ними й інші <g/> , кого я менше знав <g/> , творили одну групу <g/> .
doc#30 Збиралися вони <g/> , а потім усе замовкло <g/> .
doc#24 Але важливі не вони <g/> , а той « <g/> інкрустований малюнок <g/> » <g/> , що складається СЬОГОДНІ з опалого листя <g/> , з листя <g/> , яке жило ще вчора <g/> .
doc#54 Є не тільки вони <g/> , але важить <g/> , що вони є. Одначе я волію закінчити передостанньою строфою поеми <g/> .
doc#22 При чому тут <g/> , скажуть вони <g/> , безґрунтянство і діпі <g/> , сьогоднішні корейці і завтрішні європейці чи американці <g/> ?
doc#84 Відтоді вони <g/> , бувши азіятами <g/> , боронили ввесь час Европу проти сходу — проти турків і татар <g/> .
doc#98 вони талановиті <g/> , а й тому <g/> , що вони де в чому інакші <g/> , що вони <g/> , бувши українськими <g/> , виходять поза стереотипи Баби Параски або Дядька Тараса ( <g/> Миколи —
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#81 Державний діяч — це насамперед людина бистрого розуму <g/> , а далі — людина <g/> , що вміє добирати собі співробітників і підносити осіб <g/> , на перший погляд <g/> , незначних на становища високої відповідальности і — що <g/> , може <g/> , ще важливіше — уміє безжалісно відкидати їх <g/> , жертвувати ними <g/> , коли того вимагає ситуація <g/> , коли вони <g/> , добрі в попередній ситуації <g/> , не відповідають новій <g/> .
doc#40 Усі вони <g/> , з винятком двоє <g/> , троє <g/> , творяться наростком -ер ( <g/> о <g/> ) <g/> : четверо <g/> , п'ятеро <g/> , тридцятеро <g/> .