Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 самого себе <g/> , якщо людина росте і вона змінюється — то в цьому нема ніякого злочину <g/> . </p><p> А.
doc#101 , я думаю <g/> , в усякій збірноті людській <g/> , неминуча вона і в нас <g/> . Але треба <g/> , щоб <g/> , по-перше <g/> , вона не була
doc#101 неминуча вона і в нас <g/> . Але треба <g/> , щоб <g/> , по-перше <g/> , вона не була загальною <g/> , щоб були завжди люди з
doc#101 що я її бачив по-різному <g/> . В перший мій приїзд вона була на піднесенні <g/> , вона шумувала <g/> , так би
doc#101 . В перший мій приїзд вона була на піднесенні <g/> , вона шумувала <g/> , так би мовити <g/> . Вона часом доцільно <g/> ,
doc#101 — зречення ейфорії <g/> . Так що Україна <g/> , як я її бачу <g/> , вона не зовсім однакова супроти мого першого
doc#101 війна <g/> , про яку Франко свого часу писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли
doc#102 , що продається <g/> , а така <g/> , що мама пошила <g/> , — була вона з рожевої матерії <g/> . Усе він знає <g/> , усе вміє <g/> , в оцій
doc#103 як спогади автора <g/> . Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім
doc#103 , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було «
doc#103 книгозбірнями Гарварду й Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> . Японці тут ходили <g/> , « <g/> охали <g/> »
doc#103 , та й то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — А як третій том <g/> , обіцяний читачеві <g/> ,
doc#103 буває <g/> … Я не усвідомлював суті її життя тоді <g/> , але вона постає з межовою ясністю з її листів тепер <g/> . І це