This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | . Його важко приписати тій людині <g/> . Чи думала | вона | <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ? Що вимре її |
doc#2 | сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично | вона | живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , |
doc#2 | вони неухильно вабитимуть її <g/> . Якийсь час | вона | шукатиме компромісу <g/> . Вона вживатиме |
doc#2 | . Осінь просить барвистої запаски <g/> , | вона | милується в перлистому сміху <g/> , в розбитому |
doc#2 | озер <g/> , дівчина чепуриться <g/> , дожидаючи милого <g/> , | вона | і в тузі не забуває бути милою <g/> , може трошки |
doc#2 | бути милою <g/> , може трошки розраховано милою <g/> , | вона | вміє недоговорювати <g/> , вона вміє викликати без |
doc#2 | розраховано милою <g/> , вона вміє недоговорювати <g/> , | вона | вміє викликати без виклику і запалювати без |
doc#2 | — не одноманітність катеринкових ритмів <g/> , | вона | не заколисує <g/> , вона на перше враження шорстка <g/> . |
doc#2 | катеринкових ритмів <g/> , вона не заколисує <g/> , | вона | на перше враження шорстка <g/> . Її суть — не люляння <g/> , |
doc#2 | не зраджено з старого поетичного світу <g/> , яким | вона | почала першу свою збірку <g/> . За тягарем барокко |
doc#2 | , Лятуринська лишилася вічно вірною собі <g/> . І цим | вона | показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає |
doc#2 | має не тільки свій стиль <g/> , а і свій світ <g/> . І більше <g/> : | вона | має гармонію в своєму світі <g/> , і то гармонію <g/> , не |
doc#3 | . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , | вона | була написана та надрукована іноземною |
doc#3 | чи заборона даних конструкцій умотивована і чи | вона | сприяє розвитку мови <g/> . Чи науковець ( <g/> або |
doc#4 | тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як | вона | воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , |
doc#4 | Буває осліпла й застигла в давно минулому <g/> . Така | вона | була в восьмому десятку його років у Івана |
doc#4 | . Не кажу вже про те <g/> , що стилістично | вона | існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно |
doc#4 | на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої | вона | так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч |
doc#4 | Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що | вона | не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших |
doc#4 | , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим | вона | дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі |