Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Як настільна книга літературних редакторів вона визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі роки <g/> .
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#10 Етнографізм не спонукав її захоплюватися діялектними особливостями —- вона твердо стоїть на ґрунті “ <g/> центрально-українського діалекту <g/> ” як основи літературної мови ( <g/> 3 <g/> , 166 <g/> ) <g/> .
doc#10 Хоч вона могла б укласти чимало таких описів <g/> , але написала тільки один — опис радше білоруської говірки з крайньої півночі України — села Хоробричів ( <g/> 11 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ці голоси належали російському лінгвістові А. Бескровному і польському В. Курашкєвичеві23. Стаття Курашкєвича вийшла трохи пізніше <g/> , коли Курило вже не могла йому відповісти <g/> , але в суті речі в своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою відповідь і на них <g/> .
doc#10 <p> Активно цікавлячися іншими мовами як матеріалом для історії української мови <g/> , Курило не працювала над їх проблематикою як чимсь окремим <g/> , за винятком ( <g/> 16 <g/> ) і дуже цікавих <g/> , але принагідних думок про глибоку давність східньо- слов'янського акання в ( <g/> 18 <g/> , 144 <g/> ) <g/> , хоч вона почувала себе дома не тільки в загальній славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — вона не раз зіставляла українські фонетичні процеси з фонетичними процесами головних романських мов <g/> . </p>
doc#11 Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> .
doc#12 <p> Але прикладку із сполучником як беремо в коми тільки тоді <g/> , коли вона має причинове значення <g/> , напр <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЙ КНИГА ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Свідзінський <g/> ) </p><p> Не зважаючи на їх велику архаїчність і синтаксичну неорганізованість чи може саме завдяки останній <g/> , конструкції такого типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли вона не зазнає спеціяльної організації і не одягається в літературно-прийняту і прийнятну форму <g/> .
doc#16 Вона не повинна нападати й на ті схильності <g/> , які вона визнає в собі за погані й згубні <g/> , способом прямої боротьби <g/> , вона мусить переборювати їх непрямою дією ( <g/> indirekt <g/> ) <g/> , спрямовуючи свою енергію на високоцінні завдання <g/> , які її сумління визнає за добрі й високі ( <g/> trefflich <g/> ) і які їй приступні <g/> » ( <g/> Max Scheler <g/> , « <g/> Die Stellung des Menschen im Kosmos <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> В побуті ці явища схоплює « <g/> Кайдашева сім'я <g/> » Ів <g/> .
doc#16 « <g/> Еліта <g/> » для нього — « <g/> або боги <g/> , або люди з натурою хижих птахів <g/> » <g/> ; вона — « <g/> з окремої глини зліплена <g/> , з окремими прикметами характеру <g/> » <g/> .
doc#16 Це все речі абеткові <g/> , ніхто їх не думає заперечувати <g/> , і спір іде не про те <g/> , чи є в суспільстві те <g/> , що Донцов називає « <g/> елітою <g/> » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить вона бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить між нею й рештою народу бути вирита безодня <g/> .
doc#16 А що вона не помічає нічого <g/> , що виходить поза межі її обрію <g/> , вона остаточно вигідно розташовується в цьому запасі <g/> .
doc#16 Можливо <g/> , що <g/> , скажімо <g/> , серед українців Канади й США вона може відіграти деяку позитивну ролю <g/> , виводячи їх з оспалости й драглистости <g/> .
doc#19 « <g/> Хитруха та вередуха <g/> » <g/> , « <g/> високомисна коверзуха <g/> » <g/> , вона винесла з інституту уявлення про життя як вічне свято <g/> , безконечний баль <g/> .
doc#20 Але тоді в Києві вона була тільки Марусею <g/> , і в виборі дальшої долі з нею не радилися <g/> . </p>
doc#20 Супроти чоловіка <g/> , набагато старшого й незмірно освіченішого <g/> , вона не могла не відчувати себе дещо непричетною <g/> .
doc#21 І вона воліла мати справу тільки з партіями <g/> , бо ті мали свої політичні програми на папері <g/> , і було легко їх перевірити і або схвалити або заборонити <g/> .
doc#22 І саме цим найбільше вдоволена героїня <g/> : « <g/> Це дає мені повну свободу <g/> » <g/> , — каже вона <g/> .