Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 . Як настільна книга літературних редакторів вона визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі
doc#10 з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки
doc#10 захоплюватися діялектними особливостями —- вона твердо стоїть на ґрунті “
doc#10 монографічного опису окремих говірок <g/> . Хоч вона могла б укласти чимало таких описів <g/> , але
doc#10 своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою
doc#10 славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — вона не раз зіставляла українські фонетичні
doc#11 на шию такі рушники <g/> . Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> . Не знаю
doc#12 сполучником як беремо в коми тільки тоді <g/> , коли вона має причинове значення <g/> , напр <g/> . <g/> : „Венера <g/> , як
doc#14 ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> . Ніколи
doc#15 типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли вона не зазнає спеціяльної організації і не
doc#16 Вона не повинна нападати й на ті схильності <g/> , які вона визнає в собі за погані й згубні <g/> , способом
doc#16 — « <g/> або боги <g/> , або люди з натурою хижих птахів <g/> » <g/> ; вона — « <g/> з окремої глини зліплена <g/> , з окремими
doc#16 » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить вона бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить
doc#16 і що вона духово цілком ним забезпечена <g/> . А що вона не помічає нічого <g/> , що виходить поза межі її
doc#16 , що <g/> , скажімо <g/> , серед українців Канади й США вона може відіграти деяку позитивну ролю <g/> , виводячи
doc#19 та вередуха <g/> » <g/> , « <g/> високомисна коверзуха <g/> » <g/> , вона винесла з інституту уявлення про життя як вічне
doc#20 , яких не бракувало <g/> . Але тоді в Києві вона була тільки Марусею <g/> , і в виборі дальшої долі з
doc#20 , набагато старшого й незмірно освіченішого <g/> , вона не могла не відчувати себе дещо непричетною <g/> .
doc#21 своє існування диктаторськими заходами <g/> . І вона воліла мати справу тільки з партіями <g/> , бо ті мали
doc#22 героїня <g/> : « <g/> Це дає мені повну свободу <g/> » <g/> , — каже вона <g/> . Бо інакше треба було б визнати <g/> , що реальний