This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 | . Як настільна книга літературних редакторів | вона | визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі |
doc#10 | з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як | вона | сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки |
doc#10 | захоплюватися діялектними особливостями —- | вона | твердо стоїть на ґрунті “ |
doc#10 | монографічного опису окремих говірок <g/> . Хоч | вона | могла б укласти чимало таких описів <g/> , але |
doc#10 | своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) | вона | передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою |
doc#10 | славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — | вона | не раз зіставляла українські фонетичні |
doc#11 | на шию такі рушники <g/> . Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — | вона | <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> . Не знаю |
doc#12 | сполучником як беремо в коми тільки тоді <g/> , коли | вона | має причинове значення <g/> , напр <g/> . <g/> : „Венера <g/> , як |
doc#14 | ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли | вона | наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> . Ніколи |
doc#15 | типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли | вона | не зазнає спеціяльної організації і не |
doc#16 | Вона не повинна нападати й на ті схильності <g/> , які | вона | визнає в собі за погані й згубні <g/> , способом |
doc#16 | — « <g/> або боги <g/> , або люди з натурою хижих птахів <g/> » <g/> ; | вона | — « <g/> з окремої глини зліплена <g/> , з окремими |
doc#16 | » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить | вона | бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить |
doc#16 | і що вона духово цілком ним забезпечена <g/> . А що | вона | не помічає нічого <g/> , що виходить поза межі її |
doc#16 | , що <g/> , скажімо <g/> , серед українців Канади й США | вона | може відіграти деяку позитивну ролю <g/> , виводячи |
doc#19 | та вередуха <g/> » <g/> , « <g/> високомисна коверзуха <g/> » <g/> , | вона | винесла з інституту уявлення про життя як вічне |
doc#20 | , яких не бракувало <g/> . Але тоді в Києві | вона | була тільки Марусею <g/> , і в виборі дальшої долі з |
doc#20 | , набагато старшого й незмірно освіченішого <g/> , | вона | не могла не відчувати себе дещо непричетною <g/> . |
doc#21 | своє існування диктаторськими заходами <g/> . І | вона | воліла мати справу тільки з партіями <g/> , бо ті мали |
doc#22 | героїня <g/> : « <g/> Це дає мені повну свободу <g/> » <g/> , — каже | вона | <g/> . Бо інакше треба було б визнати <g/> , що реальний |