Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 і прийти кінець-кінцем до пастелевої <g/> , але вже многобарвности пишної веселки <g/> . Інструмент
doc#2 , розхідник <g/> , блекіт <g/> , — </p><p> але не стримається <g/> , і вже в наступній строфі казатиме про п а л к е коріння
doc#2 . Ярило вступає в поезію Лятуринської <g/> , і він її вже не покине <g/> : </p><p> Ярило йде <g/> . </p><p> Куди ступне — підводить
doc#2 , струмені його спливаються в одне <g/> , і пластики вже не вистачає <g/> . Потрібна музика <g/> , не та приглушена
doc#2 на мандрівну путь мертвої зимової пори <g/> . </p><p> Пізно <g/> , вже в « <g/> Веселці <g/> » <g/> , вперше дозволяє собі Лятуринська
doc#3 суперечливішою <g/> . </p><p> Такий характер носила вже перша « <g/> велика синтаксична революція <g/> » <g/> , яка
doc#3 новому струсі—уже з кінця 16 ст <g/> . <g/> , —якщо хочете <g/> , вже в « <g/> другій мініреволюції <g/> » <g/> , цього разу
doc#3 цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить —
doc#4 його « <g/> Передгру в театрі <g/> » <g/> . </p><p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії
doc#4 душі <g/> , трагедії безнадійносте <g/> . Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі
doc#4 , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно
doc#4 багато деталів <g/> . </p><p> Один з них — найповерховіший <g/> , і вже згадуваний — те <g/> , що за наголовками багатьох
doc#4 старий <g/> : його жінка </p><p> Криється листом — і от вже шумить верховіття над ними <g/> . </p><p> Поки ще можна було <g/> ,
doc#4 обоє <g/> , а потім <g/> : </p><p> « <g/> Друже <g/> , прощай <g/> » <g/> , — проказали <g/> , і вже одночасно корою </p><p> їхні уста поросли <g/> . </p><p> ( <g/> Переклад
doc#4 : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я постарілась у журбі <g/> . </p>
doc#4 , beten <g/> , </p><p> Und dem alten Gott vertraun <g/> ! — </p><p> але вже Фавст наказує переселити старих <g/> , а
doc#4 « <g/> запаморочення від успіхів <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Але тут ми вже покидаємо комплекс Філемона й Бавкіди і
doc#4 образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя
doc#4 подяку </p><p> за життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе
doc#4 бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну