Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 « <g/> Дозвілля <g/> » ще друкувалося <g/> , але вже фактично не розповсюджувалося <g/> , що саме там друкується — не мало вже ніякого значення <g/> , оберти всіх машин розхитувалися <g/> , уповільнювалися і завмирали <g/> .
doc#0 Із зовсім свіжих і загальновідомих прикладів перше можна проілюструвати експериментом Леніна-Сталіна-ЧК <g/> , друге — вже згаданим Хвильовим ( <g/> поєднання обох — Скрипником <g/> ) <g/> .
doc#0 Чим аніяк не говориться <g/> , що серед чехів не було героїки всерйоз <g/> , від хоч би спаленого Яна Гуса <g/> , від походів Яна Жижки до самоспаленого вже майже за нас Яна Палаха <g/> , чиє місце самострати пражани дбайливо й зворушливо відзначають покладанням квітів і незгасним вогнем <g/> .
doc#0 <p> На via dolorosa від Красного Лимана до Пляуену і до баварського вже <g/> , себто відкордоненого від російських окупаційних кордонів на захід від Пляуену ( <g/> який американці передали росіянам <g/> ) Гофу <g/> , де й закінчилася епопея <g/> , почата з Красного Лимана <g/> .
doc#0 Сам і самотній був Н. у Красному Лимані <g/> , вчотирьох у Львові <g/> , всімох у Пляуені <g/> , а вже коли змовкли гармати й мінні поля <g/> , навколо Н. твориться цілий колектив <g/> , самоназваний муром/МУРом <g/> , не боячися претендувати на якесь <g/> , хай мале місце в історії України <g/> , української культури <g/> , в брунькуванні <g/> , в динаміці <g/> , в потужнінні <g/> . </p>
doc#0 А вже щоб була вулиця Щастя — такого <g/> , здається <g/> , не буває навіть у назвах вулиць <g/> . </p>
doc#1 <p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію оновить <g/> ! </p>
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#1 У Біблії образи жаху й кари знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p>
doc#1 <p> Цей настрій <g/> , ці образи в жадному з віршів 1860 р. вже не воскресають <g/> .
doc#1 Однак вона вже не скерована на те <g/> , щоб надихнути людей до соціяльного бунту <g/> , що втопить світ у морі крови <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 р. <g/> ) </p><p> Це вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і заслужена <g/> , страта того <g/> , хто винен у соціяльному злі <g/> . </p>
doc#1 Про нього вже говорилося раніше <g/> , основні посилання процитовані <g/> , тож зупинятись па ньому немає потреби <g/> . </p>
doc#1 Звернення Т. Шевченка до тем <g/> , мотивів <g/> , образів <g/> , ідей та настроїв <g/> , які вже були в полі його зору <g/> , безперечно <g/> , має послідовний <g/> , циклічний характер <g/> .
doc#2 Тільки опис <g/> , жадних висловів почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#2 Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ?
doc#2 Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> .
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#2 Поступово була переборена аскеза перших поезій <g/> , по ступово заступалася скупа графіка печерного рисунка <g/> , видряпаного на суворому камені <g/> , стриманістю барв але вже барв <g/> !