This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | сиділи три його сусіди <g/> , чернігівські дідичі <g/> , | вже | літні люди <g/> » ( <g/> Неч <g/> . <g/> ) <g/> ; іноді епітет предмета <g/> , |
doc#81 | , не люблю й далі <g/> . У своїй дальшій діяльності <g/> , | вже | поза радянщиною <g/> , я не міг примиритися з сірою « |
doc#89 | не читає таких книжок <g/> … Пождіть <g/> , що буде завтра <g/> , | вже | не кажучи про осяйне трохи дальше майбутнє <g/> . |
doc#46 | позиції <g/> . Хоч сам він <g/> , звичайно <g/> , | вже | тоді донцовістом не був <g/> . Але коли Донцов <g/> , хоч і |
doc#81 | читати не хотіла <g/> . </p><p> У Польщі мамки я <g/> , звичайно <g/> , | вже | не потребував <g/> , але мені взяли няньку <g/> . Її звали |
doc#81 | серед присутніх я не помічав <g/> . Солдати <g/> , звісно <g/> , | вже | не могли виявляти жадних почувань <g/> , вони були в |
doc#86 | піддати їх церковній анатемі ( <g/> як це <g/> , здається <g/> , | вже | практиковано в білоруській еміграції <g/> ) <g/> . На |
doc#100 | його книжка про Шевченка <g/> , а ось <g/> , здається <g/> , | вже | друкується в Канаді монографія про Миколу |
doc#41 | між капелюхи <g/> , він забуває вклонитися <g/> … Знаємо <g/> , | вже | знаємо <g/> . Так добре знаємо <g/> , що вже навіть і |
doc#103 | інший час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою <g/> , | вже | ні з ким не хочеться сваритися <g/> . В тих двох |
doc#18 | подій дня і не емоційний відрух на них <g/> . Зрештою <g/> , | вже | сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ |
doc#42 | радости відчаю передчуває той <g/> , здається йому <g/> , | вже | близький день <g/> : </p><p> перед останнім світовим « |
doc#81 | своєї звички до кінця педагогічної кар'єри <g/> , | вже | в Америці <g/> . Тепер я думаю <g/> , що тут підсвідомо |
doc#6 | його чи не найбільш сюрреалістичній картині <g/> , | вже | кілька разів згаданому “ <g/> Пожнив'ї <g/> … гуманізму <g/> ” |
doc#103 | відбулася <g/> . І не одна <g/> , а дві <g/> . Коли я був у Києві <g/> , | вже | після 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар |
doc#81 | в усьому цьому <g/> . Яке ж було моє здивовання <g/> , коли <g/> , | вже | по війні я зустрів Петра Івановича серед нової |
doc#81 | в українській літературній мові <g/> . Коли <g/> , | вже | за мого часу в Львові <g/> , « <g/> Українське видавництво |
doc#81 | , як будь-що <g/> , в чому треба діяти за командою <g/> , | вже | не могло бути <g/> , і з цього я дуже радів <g/> ; не було |
doc#30 | переводив на тему своїх котиків ( <g/> чи котика <g/> , | вже | не пригадую <g/> ) <g/> . Іншими словами <g/> , НАРОДу він не |
doc#81 | тримався правил <g/> . </p><p> А раз Юрко заїхав до Львова <g/> , | вже | зцілений давно від своєї страшної й |