Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 « <g/> Дозвілля <g/> » ще друкувалося <g/> , але вже фактично не розповсюджувалося <g/> , що саме там друкується — не мало вже ніякого значення <g/> , оберти всіх машин розхитувалися <g/> , уповільнювалися і завмирали <g/> .
doc#0 Чим аніяк не говориться <g/> , що серед чехів не було героїки всерйоз <g/> , від хоч би спаленого Яна Гуса <g/> , від походів Яна Жижки до самоспаленого вже майже за нас Яна Палаха <g/> , чиє місце самострати пражани дбайливо й зворушливо відзначають покладанням квітів і незгасним вогнем <g/> .
doc#1 <p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію оновить <g/> ! </p>
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#4 <p> Один з них — найповерховіший <g/> , і вже згадуваний — те <g/> , що за наголовками багатьох поезій стоїть піднаголо- вок « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> .
doc#4 <p> Але тут ми вже покидаємо комплекс Філемона й Бавкіди і вступаємо в комплекс Іова <g/> . </p>
doc#4 І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .
doc#6 Ось <g/> , нарешті <g/> , ціла група “ <g/> історій <g/> ” в одній картині ( <g/> “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” <g/> , ч. 7 <g/> ) <g/> : людина <g/> , що працює в полі <g/> ; двоє людей <g/> , що б'ються <g/> ; корова <g/> , що висмикує солому з покрівлі землянки-бурдею <g/> ; друга корова <g/> , що вже наїлася <g/> …
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#9 В багатьох словах він створив наголосові дублети <g/> : запитання <g/> , об'єднання <g/> , розв'язання <g/> , порівняння <g/> , переконання <g/> , оповідання <g/> , читання <g/> , снідання і т. д. <g/> , причому в цих словах нанаростковий наголос видається ще й можливим <g/> , але практично вже різко переважає накореневий <g/> .
doc#9 В новішій літературі такі конструкції не часті <g/> , але трапляються вже не так і рідко <g/> : « <g/> Готувалося нічну експедицію <g/> » ( <g/> Ю. Яновський <g/> ) <g/> ; « <g/> Рани обмивалося гарячою водою <g/> » ( <g/> Ю. Смолич <g/> ) <g/> ; « <g/> Училося отут гуртом урок <g/> » ( <g/> П. Тичина <g/> ) <g/> .
doc#9 Конструкція ця не чужа і східноукраїнським говіркам <g/> , але поза кількома більш- менш сталими зворотами ( <g/> « <g/> По вечері опинився Харпак вже надворі <g/> » — І. Манжура <g/> ) <g/> , її частіше заступає інша <g/> : прийменник після + родовий відмінок іменника <g/> . </p>
doc#9 <p> Нарешті словник Павловського — типово чернігівський <g/> , але розмір цієї статті не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної моєї статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 <p> Якщо мова Павловського в намірі — полтавська <g/> , а в суті переважно чернігівська <g/> , то в Котляревського знаходимо вже перевагу полтавських елементів <g/> .
doc#9 Увагу на північноукраїнські елементи в мові Шевченка звернено вже давно <g/> , поскільки йдеться про фонетику й морфологію <g/> .
doc#9 Настанова на використання лексики з різних діялектів може бути проілюстрована вже з « <g/> Катерини <g/> » <g/> , де протягом однієї сторінки читаємо <g/> : « <g/> Реве <g/> , стогне хуртовина <g/> » — « <g/> Утомилась Заверюха <g/> » — « <g/> Еге <g/> , бачу <g/> , яка фуґа <g/> !
doc#10 Ця настанова довести за всяку ціну історичну єдність українських говірок проявляється вже в тій фразі <g/> , якою починається ( <g/> 4 <g/> ) <g/> : “ <g/> Північно-вкраїнські говірки <g/> …