Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 У війську <g/> , можна з певністю сказати <g/> , я вже ніколи не буду <g/> .
doc#81 Це було кілька років пізніше <g/> , я вже кінчив інститут і викладав у газетному технікумі <g/> .
doc#40 Прага 1943 <g/> , а особливо відповідний розділ у « <g/> Нормах <g/> » Синявського <g/> , праця 3. Небожівни « <g/> Український наголос <g/> » Харків 1930 ( <g/> скорочено в « <g/> Підвищеному курсі« <g/> ) і книжка Л. Булаховського « <g/> Український літературний наголос <g/> » Уфа 1943. </p><p> Про словотвір <g/> , крім відповідних розділів у вже названих загальних курсах <g/> , слід назвати працю Р. Смаль-Стоцького « <g/> Abriss der ukrainischen Substantivbildung <g/> » Відень 1915 <g/> , статтю А. Вовка в « <g/> Збірнику секції граматики української мови <g/> » Укр <g/> .
doc#94 А вже ж чи треба й казати <g/> , що нема ніде фабрики <g/> , що виробляла б передумови для демократизації « <g/> необъятной родины моей <g/> » <g/> ! </p>
doc#69 Ми вже готові навіть прийняти <g/> , що Аттіла був слов'янським ( <g/> вибачте <g/> , українським <g/> ) фюрером <g/> , і то добрим <g/> , що ім'я його перекручено на Аттілу з українського Гатило <g/> , дарма <g/> , що в 5 ст <g/> .
doc#30 — 0.3. <g/> ] і до того часу Ви вже позбудетеся своїх очних тарапат і навіть пам'яті про них6. </p><p> Крім листа <g/> , я ще дякую й за віршилище <g/> .
doc#40 Щодо -и — -і <g/> , то вже Синявський </p><p> слушно зазначив <g/> , що -і в закінченнях прикметників у поправній українській вимові є <g/> , власне <g/> , -и <g/> , тільки з пом'якшенням попереднього приголосного ( <g/> правописне синій у вимові = синьий <g/> ) <g/> .
doc#73 Чи не станеться так само і з тими <g/> , кого ми втратили вже на еміґрації <g/> , хто « <g/> між нами жив <g/> » <g/> ? </p>
doc#10 Друге питання <g/> , як ми вже бачили <g/> , лишилося неопрацьованим <g/> .
doc#81 Проти ванькнв це вже була еліта <g/> .
doc#81 У десять років я вже читав « <g/> Ромео і Джульєтту <g/> » Шекспіра і на заввагу матері <g/> , що я не міг її розуміти <g/> , гордовито відповідав <g/> , що мені абсолютно все ясно <g/> .
doc#65 Не вчили нас тоді ні латини <g/> , ні греки <g/> , ні навіть англійської чи французької мови <g/> , ні західно- й південнослов'янських мов <g/> , не кажучи вже про конечну для україніста румунську мову і конечні для славіста балтицькі мови <g/> . </p>
doc#24 Але вже при першому читанні впадає в очі <g/> , що на початку твору і в кінці його фігурує та сама героїня — жінка на кладовищі <g/> .
doc#84 Починали варити <g/> , коли вже зголодніють <g/> . </p>
doc#92 Він помітив <g/> , де я мав бути <g/> , коли Райзінґер і я вже сиділи <g/> .
doc#40 , із Дністр вийшло Дністер <g/> , із Дніпр — Дніпро <g/> , із вітр — вітер <g/> , — старі форми з присклад- ком трапляються тільки як штучні вже форми в поетичній мові <g/> , напр <g/> .
doc#81 Хоч моє викладання мови тривало вже близько десятьох років <g/> , хоч я розглядав себе як мовознавця і тільки як мовознавця <g/> , зв'язок з літературою ще не був розірваний <g/> , і до праці над чистим мовознавством я ще не доріс <g/> .
doc#81 Конки тоді вже не було <g/> .
doc#40 <p> Навпаки <g/> , при ступневому зв'язку <g/> , коли встановлюється ціла градація взаємних залежностей різного щабля <g/> , потрібне вже певне спеціяльне напруження думки <g/> , певна підготова <g/> , щоб добре сприйняти розгорнене складне речення <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> I вже їхня юність вітається близько <g/> » ( <g/> Малиш <g/> .