Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 <p> II </p><p> Для початку ось кілька підставових тверджень <g/> , які мають вирішальний характер <g/> , але не можуть бути тут дискутовані і обґрунтовані в деталях і мусять бути цілком або почасти прийняті аксіоматично <g/> .
doc#9 Переважну частину свого історичного існування Галичина жила в іншому політичному організмі <g/> , ніж велика частина решти українських земель <g/> .
doc#16 Вони є. Спробою втілити цю концепцію в життя був МУР <g/> .
doc#40 Садками ходить брунькоцвіт <g/> , а в небі злотозор« <g/> .
doc#81 <p> Усі ці обставини не могли не посилювати в мені « <g/> комплекс другої парти <g/> » <g/> .
doc#81 Образ іншого міста <g/> , не такого <g/> , як Харків <g/> , Київ або Одеса <g/> , і в цьому образі химерно сполучаються малі деталі — фонтан Нептуна на Ринку <g/> , горорізьба стін одного з будинків там <g/> , темне й трохи смердюче склепіння одного з будинків на Руській вулиці <g/> , та ж таки ялинка Стрийського парку <g/> , важка озійність Св <g/> .
doc#81 Скажімо <g/> , Йосип Гірняк був прекрасний Кум у « <g/> Народньому Малахії <g/> » і Чирва в « <g/> Диктатурі <g/> » <g/> , а в « <g/> Мині Мазайлі <g/> » його гра межувала з геніяльністю <g/> , як і пізніше в ролі Зброжека в « <g/> Маклені Ґрасі <g/> » <g/> .
doc#81 На його обгортці зазначено <g/> , що його виробила перша палітурно-поліграфічна фабрика « <g/> Жовтень <g/> » і зробила вона це за дозволом київського Облміськліту ч. 10740. Якби той облміськліт знав <g/> , що буде в середині зошита <g/> , чи дав би він свій дозвіл <g/> ? </p>
doc#0 Пам'ятаючи <g/> , звичайно <g/> , що Перемоги великою літерою навіки бувають тільки в назвах вулиць <g/> .
doc#40 : « <g/> Ми оце й розкажемо в пригоді <g/> , а ви записуйте <g/> » ( <g/> Шевч <g/> .
doc#18 Так було в « <g/> Моєму ізмарагді <g/> » <g/> , в передмові до якого Франко писав <g/> : « <g/> Мені давно хотілося написати подібну книжку — тою мовою <g/> , яка на теперішнє покоління повинна робити вражіння багато дечим подібне до того <g/> , яке на старих українців робила мова церковна — то значить мовою поезії <g/> » <g/> .
doc#89 не видаються нам вдалими творами своїх авторів <g/> ; але зовсім не через те <g/> , що в них нема опису Пфальцу або що вони не нагадують кого-небудь із старіших авторів <g/> . Причина
doc#3 Звідси <g/> , від конструкцій типу числівник ( <g/> два <g/> , три <g/> , чотири <g/> ) плюс тел-ят- або племен- метастази могли ширитися в двох напрямах <g/> : до іменників середнього роду і до дво- основних іменників <g/> .
doc#31 ] » <g/> , ще майже вільна від прямих політичних мотивів <g/> , що з'являться в пізніших писаннях автора <g/> .
doc#40 Де <g/> , в які дні <g/> , в які ночі — чи то в половеччині <g/> , чи то в князівській удальщині <g/> , чи то в козаччині <g/> , ляччині <g/> , ханщині <g/> , панщинні <g/> , руськії сльози жіночі <g/> ?
doc#52 А з другого боку <g/> , в розділі про спроби втеч Солженіцин гірко констатує <g/> , що систематично втікачі були зраджувані й продавані всією людністю <g/> .
doc#9 А тоді <g/> , в ті роки <g/> , коли царська Росія указом 1876 р. відгородила своїх українців від усяких « <g/> шкідливих впливів <g/> » українського П'ємонту — Галичини <g/> , чи тоді просочувалися впливи галицької мови <g/> , або краще української літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , на Велику Україну і якщо просочувалися <g/> , то якими ж каналами <g/> ? </p>
doc#40 Цієї ж конструкції вживається і в функції розподільчій <g/> , крім того випадку <g/> , коли при розподілі кожний дістає один предмет <g/> : у цьому останньому випадку по вживається з місцевим відмінком <g/> , напр <g/> .
doc#81 З деким я геть пізніше зустрівся в Америці — два брати Валентин і Тарас Кохни <g/> , а ще з одним з найздібніших — сином Олександра Івановича Попова <g/> , чорнявим і тендітним Юрком <g/> , що в Америці <g/> , розчарований <g/> , відійшов від життя <g/> , постригшися в ченці <g/> , і за кілька років і зовсім покинув цей грішний світ <g/> .
doc#74 [ <g/> 87 <g/> ] 1929 року Раднарком оголосив <g/> , що відтепер кандидатів в академіки висуватимуть « <g/> маси <g/> » <g/> , а не самі академіки <g/> .