Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 з усіх студентів <g/> , що я мав у Газетному технікумі <g/> , й один з кращих в університеті <g/> . Він був дуже здібний <g/> . Але я можу подати один такий маленький деталь
doc#102 На першому курсі Газетного технікуму <g/> , це десь в 30-ті роки було <g/> , не пригадую <g/> , якого точно року <g/> .
doc#102 Не пригадую <g/> , чи він був спочатку в кращій чи середній <g/> , але після розподілу опинився в найкращій <g/> .
doc#102 Не пригадую <g/> , чи він був спочатку в кращій чи середній <g/> , але після розподілу опинився в найкращій <g/> .
doc#102 Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не дуже грамотний <g/> .
doc#102 Одним словом <g/> , він опинився в першій групі <g/> . </p>
doc#102 І в такій сільській вишиваній сорочці <g/> : не така <g/> , що продається <g/> , а така <g/> , що мама пошила <g/> , — була вона з рожевої матерії <g/> .
doc#102 Усе він знає <g/> , усе вміє <g/> , в оцій маминій сорочці — це було дуже мило дивитись <g/> .
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#103 Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто українському <g/> , і в світовому інтелектуальному контексті <g/> , його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p>
doc#103 Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто українському <g/> , і в світовому інтелектуальному контексті <g/> , його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p>
doc#103 Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто скептично <g/> . </p>
doc#103 вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто скептично <g/> . </p><p> Нинішнього року в Харкові вийшла друга частина спогадів Юрія Шевельова « <g/> Я-Мене-Мені <g/> … ( <g/> і довкруги <g/> ) »
doc#103 погодився на розмову <g/> . </p><p> — Юрію Володимировичу <g/> , як Вам сьогодні живеться <g/> ? </p><p> — Усе в минулому <g/> . Тепер я « <g/> безробітний <g/> » <g/> , маю багато вільного часу <g/> , навіть даю
doc#103 — оцей костур <g/> … </p><p> — Років дев'ять-десять тому <g/> , якщо не помиляюся <g/> , Ви вперше в часи незалежности України приїздили до Києва й також погодилися дати мені інтерв'ю. Але перед початком
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#103 Ці два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> .
doc#103 однодумці <g/> , — вони не однодумці до кінця <g/> . </p><p> — Що ж до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене склалося враження <g/> , що Ваша думка в оцінюванні її вартісности
doc#103 до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене склалося враження <g/> , що Ваша думка в оцінюванні її вартісности найчастіше була « <g/> протилежною <g/> » <g/> . Мабуть <g/> , Ви <g/> , на відміну