Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> в <g/> ) наголос </p><p> В теперішньому часі безприросткові дієслова виказують такі типи наголосу <g/> : </p><p> 1. Дієслова <g/> , що зберігають у теперішньому часі наголошені наростки -а- <g/> , -і- <g/> , а також дієслова з наголошеним наростком -ува- <g/> , що в теперішньому часі заступається на -уй- <g/> , мають наголос постійно на наростку <g/> , напр- <g/> , співа́ю — співа́єш <g/> , дрімаю — дріма́єш <g/> , сідлаю — сідла́єш <g/> , літа́ю — літа́єш <g/> , руша́ю — руша́єш <g/> ; білі́ю — білі́єш <g/> , раді́ю — раді́єш <g/> : торгу́ю — торгу́єш <g/> , ціну́ю — ціну́єш <g/> … </p>
doc#24 А подане це все в обрамленні « <g/> Слова перед завісою <g/> » <g/> , що починається як ділова вступна промова <g/> , а закінчується алогічно-емоційними згустками <g/> , як увертюра <g/> , і кінцевого « <g/> Наказу <g/> » <g/> , де фуґа всіх попередніх розділів переходить у своєрідний марш з провідним мотивом « <g/> Добра вам путь <g/> , ішовши <g/> » <g/> . </p>
doc#6 Перевага зеленого над іншими кольорами в зіставленнях однокольоровости ( <g/> в певному сенсі монохроматизму <g/> ) — вияв найменшого ступеня абстрактности в “ <g/> абстрактності <g/> ” Курилика <g/> . </p>
doc#31 Він мусів ствердити <g/> , що б « <g/> Пролітфронт <g/> » не робив <g/> , це було б визнане за помилку <g/> , бо організація зайшла в « <g/> тупик <g/> , так би мовити <g/> , перманентних помилок <g/> » <g/> .
doc#81 Скрипник не був добрим промовцем <g/> , він запинався <g/> , шукав слів <g/> , часто повторював те саме слово ( <g/> зокрема запало в пам'ять <g/> , як часто він повторював слово терен <g/> , що прийшло з Галичини і було мені <g/> , харків'янинові <g/> , чуже <g/> ) <g/> .
doc#63 <p> * * * </p><p> Ліричний струм сам по собі широко культивований в українській підсовєтській літературі <g/> .
doc#9 Він теж був невдоволений галицькими літераторами <g/> : </p><p> Так нам тепер поети-львівці <g/> , </p><p> Мов у селі під вечір вівці <g/> , </p><p> Хрипливий голос подають <g/> : </p><p> Кастильську бо з калюжі п'ють1. </p><p> Така низька оцінка галицької поезії й літератури взагалі <g/> , поскільки вона стосується побічно й до мови <g/> , в'язалася в П. Куліша з різко негативною оцінкою польських впливів в українській культурі XVI —XVII ст <g/> .
doc#40 Займенник ( <g/> у <g/> ) весь відміняється як « <g/> м'які <g/> » прикметники <g/> , але в родовому і орудному відмінку однини жіночого роду має такі закінчення <g/> , як той і цей ( <g/> усієї <g/> , усією <g/> ) <g/> , а в орудному множини має форму усіма <g/> .
doc#72 Галицькі елементи <g/> , що відогравали тепер важливу ролю в літературній мові до 1925 року <g/> , набрали тепер нової ваги <g/> .
doc#40 При суплеції основ*** <g/> ) цей наросток використовується в прикметниках <g/> : малий—менший <g/> , великий — більший <g/> , поганий — гірший <g/> , добрий ( <g/> = гарний <g/> ) — кращий ( <g/> застаріле й льокальне ліпший <g/> , луччий <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Більшість з них перебуває в занепаді <g/> , не поширюється на нові слова і зберігається за традицією тільки в деяких дієсловах <g/> . </p>
doc#19 За свідченням Дмитра Антоновича <g/> , в Харкові молодий Мова був своєю людиною в українському сальоні Христини Д. Алчевської <g/> .
doc#40 ) <g/> , щось у значенні невідомої або неокресленої причини або в значенні приблизности кількости ( <g/> »Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя <g/> » — Коб <g/> .
doc#2 І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> .
doc#33 Люди в ній « <g/> зараз такі близькі йому і між собою <g/> , такі прості й спізнанні <g/> , а за мить підуть кожне в свій дім <g/> , у свою любов <g/> , у свої думки <g/> , в свої нахили <g/> , в свої розумності й дурниці <g/> .
doc#24 Справді <g/> , чому <g/> , звідки в творі Любченка з'явилися ці елементи раціоналістичного характеру <g/> ?
doc#25 В першій з цих форм <g/> , отже <g/> , є <g/> , на думку Михальчука <g/> , та сама “ <g/> етимологічна фонема <g/> ” <g/> , тільки в іншому звучанні <g/> .
doc#72 Завдання полягало <g/> , мовляв <g/> , лише в тому <g/> , щоб безжалісно виправити відхилення від “ <g/> правильної лінії' <g/> , спричинені “ <g/> буржуазними націоналістами <g/> ” та “ <g/> їхніми аґентами <g/> ” <g/> , включно зі Скрипником як головним винуватцем <g/> .
doc#68 Особа в Стуса неповторна <g/> , і її духове життя не збігається з життям інших <g/> , але вона відкрита іншим людям і космосові <g/> . </p>
doc#40 Коли ж ми згадаємо <g/> , що вони групуються ще й за принципом розрізнення дзвінкости-глухости ( <g/> за винятком сонорних н <g/> , л <g/> , р <g/> , що бувають тільки дзвінкі <g/> ) <g/> , то можемо констатувати <g/> , що зубні приголосні творять в українській мовній системі типові « <g/> кореляційні зв'язки <g/> » типу <g/> : </p><p> т — д с — з ц — дз </p><p> | | | | | | </p><p> т' — д' с' — з' ц' — дз' </p><p> — чого нема в жадному іншому ґатунку приголосних <g/> . </p>