Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> . Але стиль повинен бути мужнім <g/> , і не до речі тут трухлість пухких
doc#2 виразно карбованої жіночістю <g/> , — це могло б бути темою спеціяльного фахового досліду <g/> , бо
doc#2 , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю
doc#2 , дожидаючи милого <g/> , вона і в тузі не забуває бути милою <g/> , може трошки розраховано милою <g/> , вона
doc#2 вічно вірною собі <g/> . І цим вона показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає застигнути на одному
doc#3 і далі підраховували <g/> . Комета <g/> … які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ? — якщо рухається —
doc#3 . Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали бути і були при збігу обох <g/> . </p><p> У часі ширення цих
doc#3 слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути темою окремої розвідки <g/> . Тут досить нагадати <g/> ,
doc#3 і морфологічного — числових конструкцій може бути схарактеризована як повільне <g/> , але постійне —
doc#3 , а й навчати її <g/> . Але тоді мовознавці повинні бути свідомими своєї відповідальности <g/> . Щоб не
doc#3 науковець повинен вирішити <g/> , чи хоче він бути акушером <g/> . Чи могильником <g/> ? Чи його роля — «
doc#4 ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p><p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки —
doc#4 вірші « <g/> ковбасою <g/> » <g/> ? Але потім я подумав <g/> , що це міг бути вибір самої поетки <g/> . У щоденнику бо кожний запис
doc#4 і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику
doc#4 » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він
doc#4 невисловленого <g/> , що й ця тема не повинна бути названою <g/> , щоб існувати <g/> . Привілей поезії — не
doc#4 дрібного побуту проймає вибір слів <g/> , що можуть бути аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « <g/> грають <g/> » особливо
doc#4 нарікати <g/> . З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже постійний
doc#4 у те <g/> , що твори літератури « <g/> сделаны <g/> » і можуть бути розмонтовані й знов змонтовані <g/> , як машина <g/> , хоч
doc#4 їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява