This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> . Але стиль повинен | бути | мужнім <g/> , і не до речі тут трухлість пухких |
doc#2 | виразно карбованої жіночістю <g/> , — це могло б | бути | темою спеціяльного фахового досліду <g/> , бо |
doc#2 | , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця | бути | гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю |
doc#2 | , дожидаючи милого <g/> , вона і в тузі не забуває | бути | милою <g/> , може трошки розраховано милою <g/> , вона |
doc#2 | вічно вірною собі <g/> . І цим вона показала <g/> , що | бути | вірним чомусь — не означає застигнути на одному |
doc#3 | і далі підраховували <g/> . Комета <g/> … які можуть | бути | комети <g/> , коли все рухається <g/> ? — якщо рухається — |
doc#3 | . Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали | бути | і були при збігу обох <g/> . </p><p> У часі ширення цих |
doc#3 | слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б | бути | темою окремої розвідки <g/> . Тут досить нагадати <g/> , |
doc#3 | і морфологічного — числових конструкцій може | бути | схарактеризована як повільне <g/> , але постійне — |
doc#3 | , а й навчати її <g/> . Але тоді мовознавці повинні | бути | свідомими своєї відповідальности <g/> . Щоб не |
doc#3 | науковець повинен вирішити <g/> , чи хоче він | бути | акушером <g/> . Чи могильником <g/> ? Чи його роля — « |
doc#4 | ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і | бути | баченим <g/> . </p><p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — |
doc#4 | вірші « <g/> ковбасою <g/> » <g/> ? Але потім я подумав <g/> , що це міг | бути | вибір самої поетки <g/> . У щоденнику бо кожний запис |
doc#4 | і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не | бути | <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику |
doc#4 | » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не | бути | як літературного образу <g/> , в щоденнику він |
doc#4 | невисловленого <g/> , що й ця тема не повинна | бути | названою <g/> , щоб існувати <g/> . Привілей поезії — не |
doc#4 | дрібного побуту проймає вибір слів <g/> , що можуть | бути | аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « <g/> грають <g/> » особливо |
doc#4 | нарікати <g/> . З ким вона лишається сама <g/> , здатний | бути | сам <g/> . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже постійний |
doc#4 | у те <g/> , що твори літератури « <g/> сделаны <g/> » і можуть | бути | розмонтовані й знов змонтовані <g/> , як машина <g/> , хоч |
doc#4 | їхня форма непередбачена й неповторна і не може | бути | подиктована людським розумом — як і сама поява |