Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Але стиль повинен бути мужнім <g/> , і не до речі тут трухлість пухких епітетів <g/> .
doc#2 Як твориться ліричність епосу і епічність лірики <g/> , і тонкої лірики <g/> , часто виразно карбованої жіночістю <g/> , — це могло б бути темою спеціяльного фахового досліду <g/> , бо техніка поетки тут винятково багата <g/> , гнучка й витончена <g/> .
doc#2 Таємниця вміння поетчиного зробити своє універсальним і в кожному прояві об'єктивного світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить не втрачаючи своєї індивідуальности — вміння ототожнюватися <g/> , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> .
doc#2 Осінь просить барвистої запаски <g/> , вона милується в перлистому сміху <g/> , в розбитому дзеркалі озер <g/> , дівчина чепуриться <g/> , дожидаючи милого <g/> , вона і в тузі не забуває бути милою <g/> , може трошки розраховано милою <g/> , вона вміє недоговорювати <g/> , вона вміє викликати без виклику і запалювати без великих слів <g/> .
doc#2 І цим вона показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає застигнути на одному <g/> .
doc#3 які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ?
doc#3 Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали бути і були при збігу обох <g/> . </p>
doc#3 <p> Семантична і синтаксична еволюція слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути темою окремої розвідки <g/> .
doc#3 <p> У підсумку <g/> : Загальна лінія розвитку — синтаксичного і морфологічного — числових конструкцій може бути схарактеризована як повільне <g/> , але постійне — наближення до творення числівника як частини мови <g/> .
doc#3 Але тоді мовознавці повинні бути свідомими своєї відповідальности <g/> .
doc#3 <p> У кожному конкретному випадку потенційної інновації науковець повинен вирішити <g/> , чи хоче він бути акушером <g/> .
doc#4 Ми тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як вона воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p>
doc#4 Але потім я подумав <g/> , що це міг бути вибір самої поетки <g/> .
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 Взагалі поезії збірки такі багаті на підтекст <g/> , на розуміння невисловленого <g/> , що й ця тема не повинна бути названою <g/> , щоб існувати <g/> .
doc#4 <p> Зведення поезії з вершини Парнасу на низини щоденного дрібного побуту проймає вибір слів <g/> , що можуть бути аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « <g/> грають <g/> » особливо виразно й міцно <g/> , коли вони не єдині <g/> , а контрастують із словами <g/> , виразно « <g/> поетичними <g/> » <g/> , як от після початку — </p><p> « <g/> На городі бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> !
doc#4 З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> .
doc#4 <p> Але може тверезий читач <g/> , схильний до прагматики й точности й остаточности висновків <g/> , читач <g/> , що вірить у те <g/> , що твори літератури « <g/> сделаны <g/> » і можуть бути розмонтовані й знов змонтовані <g/> , як машина <g/> , хоч би й комп'ютерної складности <g/> , буде невдоволений таким закінченням як надто суб'єктивним <g/> , з його <g/> , закінченням <g/> , — апеляцією до того <g/> , що мала б думати поетка <g/> , що диктує критикові його вік <g/> …
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .