Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> Обвинувачення були такі безглузді <g/> , що працівники Інституту мовознавства на чолі з Мустяцою ( <g/> очевидно <g/> , Кагановича там уже не було <g/> ) наважилися в чемній формі відкинути їх <g/> , випадок винятковий у ті дні <g/> .
doc#62 Але то була не мозаїка <g/> , не творений образ <g/> , а тільки купа камінчиків <g/> , з яких можна було ( <g/> або ще не можна було <g/> ) скласти цілісний образ-мозаїку <g/> .
doc#72 В 1922-1923 навчальному році Галичина ( <g/> точніше три воєвідства <g/> : Львівське <g/> , Станиславівське <g/> , Тернопільське <g/> ) мала 2.450 українських шкіл <g/> , а в 1926-1927 р. лише 864 <g/> ; 1922-1923 року двомовних шкіл не було <g/> , 1926-1927 їх стало 1.339. Співвідношення українських і польських шкіл в 1926 р. було 864 до 2.298 ( <g/> Papierzynska 259 <g/> ) <g/> . </p>
doc#0 Шевченка в халаті клепарівського крою ще не було <g/> , а в бібліотеці НТШ рухливий Володимир Вікторович Дорошенко саме кінчав повертати на свої місця небезпечні книжки <g/> , видалені було через небезпечність у місяці зайд зі Сходу і своїх місцевих ентузіястів <g/> , а коло ратуші пильнував довкілля геральдичний лев <g/> , бажаючи чемно піднести лапу <g/> .
doc#30 Почавши з другого <g/> , львівські нтшівці перевидали мої дитячі гри — книжечку про галицькі впливи в нашій бідолашній літературній мові3. Написано це в часи передісторичні <g/> , 1943 <g/> , коли Вас і на світі ще не було <g/> , а видано більш-менш у ті ж часи — 19504. Не думаю <g/> , щоб це Вас цікавило <g/> , але коли так <g/> , напишіть <g/> , і я Вам вишлю <g/> , бо 28 відсотків не деруть <g/> . </p>
doc#27 Давніше <g/> , коли офіційної налички ще не було <g/> , а вимога визначати « <g/> соціологічний еквівалент <g/> » літератури вже існувала <g/> , Віктор Петров вагався між визначенням Куліша як « <g/> дрібного поміщика <g/> , що стоїть на межі міського різночинства <g/> » ( <g/> 1929 <g/> ) і виразника « <g/> народницьких суспільних настроїв дрібнопомісної та буржуазної інтелігенції <g/> » 1 2. </p><p> Не входячи в загальну критику теорії « <g/> буржуазности <g/> » письменників взагалі і спираючися <g/> , де можна <g/> , на українськомовні листи Куліша зокрема <g/> , не треба великого накладу труду <g/> , щоб спростувати думку про « <g/> буржуазний націоналізм <g/> » Кулішів <g/> .
doc#98 Були в моєму житті — небагато їх було <g/> , а все-таки були <g/> , — тоді ще живі <g/> , хоч які малосилі й приречені <g/> , — Догадько Левко і Тетієвський Мишко <g/> .
doc#98 Що було <g/> , а дещо й таке <g/> , що не було <g/> .
doc#81 Відчуття соціяльних противенств і моєї панськости в мене не було <g/> , а коли Сергій не боронився <g/> , — це <g/> , на мою думку <g/> , було фактом особистим <g/> , а не соціяльним <g/> . </p>
doc#81 Не так давно моя сестра вмирала в малій і платній лікарні на нашій таки вулиці <g/> , Римарська <g/> , 19 <g/> , але тепер приватних лікарень уже не було <g/> , а коли й були <g/> , то в родині <g/> , що складалася з прибиральниці й студента <g/> , не було спромоги ними користатися <g/> .
doc#81 Але поїздів короткого маршруту не було <g/> , а на поїзди далекого призначення не те <g/> , що сісти трьом особам <g/> , а навіть поставити одну ногу було недосяжною мрією <g/> .
doc#27 Як би там не було <g/> , а така людина має своє щось <g/> , свою константу <g/> , свою facultd maitresse <g/> , яка зберігається крізь цілість життя <g/> .
doc#62 Бо нам часто властиво захоплюватися й малювати не те <g/> , що було <g/> , а те <g/> , що хочемо знайти <g/> .
doc#99 волами і дороговказів не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не було <g/> , а траса ще звалася не трасою <g/> , а старомодно — шляхом <g/> , у подібній
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#81 Я доїздив трамваєм <g/> , минав перший парк з його плеканими каштановими алеями і клюмбами <g/> , з його буфетом <g/> , у ті роки переважно порожнім <g/> , минав другий парк <g/> , з дещо молодшими деревами <g/> , а серед них моїми улюбленими білостовбурними березами <g/> , і розкладався в третьому ( <g/> так вони звалися за чергою насадження <g/> ) <g/> , де вже алей майже не було <g/> , а тільки стежки і де наслідувано гаї Слобожанщини <g/> .
doc#81 Від нього до мене було досить далеко <g/> , міського транспорту не було <g/> , а я був в умовах недоїдання не дуже спроможний на далекі переходи <g/> .
doc#29 Не конче <g/> , як було <g/> , а як запам'яталося <g/> .
doc#16 Але і поза цим тут поставлено всі крапки над і. Нас кличуть до інквізиції й « <g/> стєнки <g/> » <g/> ; нам ототожнюють охрищення Руси й Хмельниччину з большевицькою « <g/> стенкою <g/> » <g/> ; нам твердять <g/> , що нічого українського в історії України не було <g/> , а є тільки вічна й незмінна для всіх народів ґільйотина й « <g/> стєнки <g/> » <g/> .
doc#34 Але вже вороття не було <g/> , аби якось зменшити свої муки <g/> » <g/> .