Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Галицькому треба було лиш закинути якісь прогріхи Н. <g/> , людей без прогріхів до кабінету Галицького не приводили <g/> .
doc#0 Тут треба було починати з усвідомлення ситуації і свого становища в ній <g/> .
doc#0 Дикою фантазією було б сподіватися медичної допомоги <g/> . </p>
doc#0 Можна було зрозуміти <g/> , чому книжка була не для місцевих <g/> .
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Червень <g/> » <g/> ) </p><p> Натомість сьогоднішня Україна ( <g/> власне <g/> , 1948 р. <g/> , коли це було досить близьке до правди <g/> ) ввижається як суцільна руїна <g/> : </p><p> Щоночі снишся Ти кошмаром <g/> , </p><p> лякаєш мертвим сном осель <g/> , </p><p> печеш незгаслим ще пожаром </p><p> і студиш холодом пустель <g/> . </p>
doc#6 У поодиноких <g/> , хоч і не частих випадках ця проповідницька настанова межує з прямою пропагандою <g/> , приміром у його картинах про ( <g/> точніше було б сказати — проти <g/> ) аборт <g/> , про одну з яких буде докладніше мова далі <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#6 Бо в дійсності він ніколи не мав абсолютної певности <g/> , чи те коло не було нестале і не тотожне з з <g/> , а вже й поготів <g/> , чи його можна замінити на в ( <g/> ньому <g/> ) <g/> .
doc#6 З його видінням близької катастрофи можна було б сподіватися <g/> , що він удасться до цієї тематики <g/> .
doc#9 Серед тих прикладів <g/> , якими він оперував <g/> , було багато влучно схоплених і заслужено гостро скритикованих <g/> , але багато було й таких <g/> , що ніяк не могли бути переконливими тоді й засуджені дальшим розвитком української літературної мови <g/> .
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#9 <p> 2. Для першої половини XIX сторіччя ( <g/> орієнтовно 1798 — 1863 <g/> ) змагання чернігівських елементів з полтавськими й південнокиївськими було визначальним для формування української літературної мови <g/> , як для часу від 1863 р. визначальним було змагання південно-західніх елементів ( <g/> галицьких <g/> ) із східними ( <g/> південнокиївськими <g/> , полтавськими й чернігівськими <g/> ) lxxviii <g/> . </p>
doc#16 Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає і вступної редакційної статті до 1-го збірника « <g/> МУР <g/> » <g/> , де ясно написано <g/> : Збірники Муру — « <g/> це мусить буги трибуна літературно-мистецької праці і дискусії <g/> .
doc#16 <p> Ототожнення вісниківства з націоналізмом взагалі — це було перше перекручення <g/> , вільне чи мимовільне <g/> , на хибність якого треба було вказати <g/> , щоб у дальшому зрозуміти історичну ролю Донцова і вичерпаність цієї історичної ролі <g/> .
doc#16 Але вісниківство було надто короткотривале <g/> , щоб могло позначитися такими фатальними наслідками <g/> , а його великою заслугою лишилася емансипація інших <g/> , не-незаможних кляс і груп нації <g/> . </p>
doc#16 Можна було або належати до вісниківського табору <g/> , або недвозначно протистояти йому <g/> .
doc#19 Треба було виняткової віри в майбутнє й витривалосте <g/> , щоб так триматися <g/> .
doc#20 Ми не заповняли ніяких анкет <g/> , у нас не питали про родовід і професію <g/> , тільки коротко запитали <g/> , чому до Львова <g/> , і <g/> , діставши відповідь <g/> , що маємо там рідних ( <g/> що </p><p> було брехня <g/> ) <g/> , і знайомих ( <g/> що була брехня в випадку моїх супутників <g/> ) <g/> , зажадали наші пашпорти і за яких п'ять чи десять хвилин ми одержали їх назад з новими штампами Там говорилося <g/> : </p><p> « <g/> Зголосився 18 лютого 1943 р. в міській комендантурі Києва і спрямований далі до Львова <g/> .
doc#20 Свідчення тому — вже сам його перебільшений український романтизм <g/> , його пошуки національних героїв і святих там <g/> , де їх не було <g/> .