Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#85 Відомо <g/> , що <g/> , сяк-так визнаючи діялектику в минулому ( <g/> але і там спотворюючи її сполукою з матеріялізмом <g/> ) <g/> , марксизм змушений був зрікатися її і для майбутнього ( <g/> бо комунізм означає для нього кінець руху запереченнями <g/> ) <g/> , і для сучасносте ( <g/> бо тоді він мусів би визнати неминучість виродження революції <g/> , а на це він піти не може <g/> ) <g/> .
doc#84 давньою своєю <g/> … </p><p> Але Осьмачка знає вже й те <g/> , що автономія мистця неможлива <g/> , бо <g/> : </p><p> Але замурзані у кров гурти силкуються заглянути артистам до тихої <g/> , мов місяць <g/> ,
doc#53 Останнє <g/> , мабуть <g/> , недогляд <g/> , бо в інших місцях Потебня вживає форми з у <g/> , наприклад <g/> , малював ( <g/> є. 3 <g/> ) <g/> .
doc#7 Це не прищепилося і не могло прищепишся <g/> , бо <g/> , позбавляючи мову значення взагалі <g/> , розривало зв'язки мови не тільки з зовнішньою стороною людського буття <g/> , а і з внутрішнім світом поета й читача <g/> , — а не це — завдання поезії <g/> .
doc#81 Блакитного і не йшов з тими <g/> , хто проводжав тіло Хвильового на цвинтар <g/> , хоч пізніше <g/> , уже в самоті <g/> , розшукав його могилу і бачив квіти <g/> , що там лежали <g/> , а ще пізніше вже не міг її розшукати <g/> , бо її зрівняли з землею <g/> , був також на могилі Блакитного ( <g/> хоч він і не був героєм мого роману <g/> ) не на цвинтарі на вулиці Артема <g/> , а на спеціяльному місці на півночі Харкова коло Сокольників <g/> , де ховали провідних політиків і де замість хрестів ставили пропелери на кілку <g/> .
doc#40 <p> Можуть позичатися і цілі фразеологічні звороти <g/> , одначе вони здебільшого лишаються набутком мови тільки інтелігенції <g/> , бо їх тяжко принатурити до законів даної мови <g/> : вони зберігають чужу вимову <g/> , а на письмі позначаються літерами і правописом мови <g/> , звідки їх узято <g/> .
doc#53 <p> У своїх основних фонетичних рисах мова Потебневої « <g/> Одіссеї <g/> » така сама <g/> , як у його Букварі ( <g/> тільки в відмінних правописних шатах <g/> , бо в своєму перекладі Потебня користається варіянтом кулішівки <g/> , а не єрижкою <g/> ) і в піснях народних у записах Потебні <g/> , виданих 1863 р. О.Балліною <g/> .
doc#81 Я тоді <g/> , правда <g/> , вже мав посвідку <g/> , що працюю в Міській управі <g/> , і від університету <g/> , але новітні людолови не завжди зважали на будь-які документи <g/> , бо треба їм було виконати наказ — знайти встановлену кількість осіб <g/> , що горіли бажанням працювати на шахтах і заводах Німеччини задля перемоги славного німецького війська <g/> . </p>
doc#10 Це більше відповідало б і хронології <g/> , бо явище це ледве чи можна зв'язати з 13 сторіччям <g/> , як пробує Курило <g/> , воно радше датується кінцем 14 — початком 15 сторіччя <g/> . </p>
doc#84 Перший літератор каже <g/> : це добре <g/> , бо це клясицизм <g/> .
doc#87 Але <g/> , по-перше <g/> , кожний усвідомлює це в собі і для себе <g/> , бо всі в четвертому Харкові затомізовані і звуко-непроникливим скляним муром взаємного недовір'я обведені <g/> ; по-друге <g/> , він не може добратися до коренів зла <g/> , бо нема доступу до джерел критики <g/> , нема виходу в інші <g/> , крім офіційного <g/> , площини мислення <g/> .
doc#81 Поза тим праця в двох місцях <g/> , природно <g/> , краще забезпечувала матеріяльно <g/> , бо прожити на технікумську зарплату можна було <g/> , але не дозволяючи собі нічого зайвого <g/> .
doc#30 <p> Якщо не СЕРЧАЕТЕ <g/> , дайте знати листиком <g/> , бо інакше « <g/> душа моя мрачна <g/> » <g/> . </p>
doc#0 У мешканні жило дві родини <g/> , одна Сербиних <g/> , друга <g/> , як уже знаємо <g/> , Н. Цей дзвінок був до Н. ( <g/> Попередження телефоном не було і не могло бути <g/> , бо не було телефона <g/> .
doc#81 Я гортав журнал за журналом за своїм столом у книгозбірні НТШ <g/> , що їх приносив мені цілими паками Дорошенко ( <g/> який сам ставився до галичан і галичанства дуже скептично й іронічно <g/> ) <g/> , намагаючися схопити глибшу суть розбіжностей у мовних дискусіях <g/> , збережених на сторінках « <g/> Зорі <g/> » <g/> , катеринославських « <g/> Дніпрових хвиль <g/> » та інших давно забутих видань <g/> ; бо ці мовні дискусії тонули в дрібницях <g/> , непотрібних або кривотлумачених поясненнях <g/> , як це типово для всіх тих випадків <g/> , коли люди без мовознавчої освіти беруться розв'язувати проблеми мови <g/> .
doc#65 В українській бо мові і не вимагає обов'язкового пом'якшення попереднього приголосного <g/> .
doc#81 Коли в один з перших днів війни в Харкові ( <g/> як <g/> , певно <g/> , й деінде <g/> ) вийшло розпорядження всі шибки на вікнах заклеїти навхрест смугами паперу <g/> , бо це <g/> , мовляв <g/> , зберігає їх у цілості <g/> , коли поблизу детонує бомба <g/> , все місто протягом кількох годин стояло на лутках <g/> , наліплюючи ті смуги <g/> , неначе хрести на радянську владу <g/> .
doc#84 Колективізація бо означала смерть вільного й можновладного селянства як економічної й соціяльної категорії <g/> . </p>
doc#43 ) <g/> : « <g/> Европейський обиватель їв дешеві харчі <g/> , голодні селяни на Україні вмирали <g/> , закордонний комуніст енергійно пропагував <g/> , бо партійна каса наповнювалась <g/> , продажні газетки йому підспівували <g/> , обиватель радо вірив <g/> , бо хіба він ворог своєму шлункові <g/> ?
doc#58 Річ бо в тім <g/> , що інші герої — позитивні борці за Україну <g/> , а Олекса — опортуніст <g/> , моя-хата-з-крайник <g/> , і так йому й треба <g/> . </p>