Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 Там автор шукав широкого тла <g/> , тут він волів би подати своїх героїв на абстрактних чорних сукнах <g/> .
doc#5 <p> Якби не ця іронія <g/> , якби не ховання за свої формульні персонажі <g/> , Підмогильний міг би <g/> , мабуть <g/> , за епіграф до своєї невеличкої драми взяти рядки з Лєрмонтова <g/> , – вони загальновідомі <g/> , але нагадаю їх <g/> : </p><p> Что страсти <g/> ?
doc#5 Славенко визнає існування Бога <g/> , тільки він байдужий до Бога <g/> , бо Бог невпізнанний методами науки і <g/> , зрештою <g/> , міг би він сказати <g/> , нічого не міняє в законах функціонування й забурень білка <g/> . </p>
doc#5 Я назвав би її де в чому перед-екзистенціялістичним твором <g/> .
doc#6 <p> Попри це <g/> , і вінніпезька і переїзна виставки зробили своє добре діло <g/> , хоч би тим <g/> , що нагадували про борг Канади Куриликові <g/> , а може <g/> , й про обов'язок Канади перед світом <g/> .
doc#6 Наприклад <g/> , у “ <g/> Господи <g/> , якби я міг бачити <g/> ” ( <g/> ч. 2 <g/> ) самотнє дерево на вершку горба я тлумачив би як ще одне підкреслення страшної самотности людини-сліпця <g/> , а Патріція Морлі трактує його як символ життя ( <g/> ст <g/> .
doc#6 Згадаймо хоч би назви деяких літографічних серій Одільона Редона ( <g/> якого Курилик цінив <g/> , — пор <g/> .
doc#6 Ще в молодості <g/> , відвідавши місто Мехіко <g/> , він <g/> , хоч цікавився фресками <g/> , не подався нікуди <g/> , крім Музею в Палаці Мистецтв <g/> , хоч головні фрески Ороско він знайшов би не там <g/> , а в Підготовній школі і в церкві Хесуса <g/> , а Рівери — в Міністерстві освіти <g/> . </p>
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .
doc#6 Смерть унеможливила дальшу працю мистця над фресками <g/> , і ми не знаємо сьогодні <g/> , чи він далі працював би в цьому жанрі і чи не став би <g/> , може <g/> , провідним монументалістом Канади <g/> . </p>
doc#6 Смерть унеможливила дальшу працю мистця над фресками <g/> , і ми не знаємо сьогодні <g/> , чи він далі працював би в цьому жанрі і чи не став би <g/> , може <g/> , провідним монументалістом Канади <g/> . </p>
doc#6 Він став професіоналом <g/> , а його болюча непристосованість до середовища <g/> , з якого він вийшов <g/> , як і того <g/> , до якого мав би прийти <g/> , робить його носієм драматичного роздвоєння <g/> , хоч водночас соціолог не може її вирвати з контексту урбанізаційних процесів двадцятого сторіччя й розмивання сільської людности <g/> .
doc#6 <p> — Бо він не повинен був би подобатися мені <g/> .
doc#6 Елементарний курс у мистецькій школі змусів би тебе розірвати його й почати все спочатку <g/> .
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#7 До чого стосується « <g/> немов би спогад <g/> » і так далі <g/> : чи це шлях слав гомін <g/> , немов спогад <g/> ?
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#7 Я міг би назвати дещо з поезій Жюля Сюперв'єля ( <g/> напр <g/> .
doc#7 <p> Я не хотів би <g/> , щоб цей уступ був сприйнятий як заперечення проти того <g/> , щоб поети порпалися в словниках і щоб у поезії при потребі використовувалися рідкі слова <g/> .
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .