Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#12 <p> є <g/> ) Заперечна частка не з дієсловами пишеться нарізно <g/> , крім тих дієслів <g/> , які без неї не вживаються або яким вона надає іншого значення ( <g/> а не просто заперечує <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#14 <p> Отже <g/> : без полеміки з поезією <g/> .
doc#14 ) <g/> , веде нас дорогою вечірніх верб <g/> , приводить на землю — так <g/> , землю взагалі <g/> , без концентрації <g/> , землю як сіру грудку в космосі <g/> , — і залишає <g/> , збагачених <g/> , у зеленому відблиску світанкового сонця — де <g/> ?
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#15 Можуть послатися на можливість павзи після ефірній <g/> , - але така павза можлива <g/> , скажімо <g/> , і в реченні втома без сна після слова втома <g/> .
doc#15 Ніч <g/> ; ніхто їх не бачив <g/> " ( <g/> Г. Квітка-Основ'яненко <g/> , « <g/> Сердешна Оксана <g/> » <g/> ] або " <g/> Крутий берег <g/> , по березі трава зелененька <g/> , серед трави край берега калина червоненька <g/> " ( <g/> М. Шашкевич <g/> , « <g/> Туга <g/> » <g/> ] цікаві для нас як свідчення того <g/> , що називні речення можуть бути включені в середину розповідної мови без будь-якого насильства над нею <g/> , то наступний приклад <g/> : </p><p> За сим тут началось гуляння <g/> , </p><p> І чарочка пішла кругом <g/> ; </p><p> Розкази <g/> , сміхи <g/> , обнімання <g/> , </p><p> Ділились дружно тютюном <g/> . </p>
doc#15 І далі він зв'язує подібні називні відмінки з називним самостійним <g/> , себто з називним відмінком <g/> , що ставиться " <g/> цілком самостійно <g/> , не тільки без дієслівного <g/> , але й без будь-якого присудка <g/> " <g/> ; з цього випливає <g/> , очевидно <g/> , що ці конструкції Потебня вважає за дуже стародавні <g/> : недаремно він перекидає від них місток до випадків відокремлення підмета від присудка сполучником а той дідусь та був каліка <g/> .
doc#15 Для багатьох стилів нової літератури типове <g/> , наприклад <g/> , дуже широке вживання особових дієслівних речень без підмета-займенника першої або другої особи ( <g/> " <g/> Йду <g/> .
doc#15 <p> Називні речення <g/> , якого б " <g/> збірного <g/> " походження вони не були <g/> , стали якісно-новою конструкцією і при тому такою потрібною <g/> , що ми вже не можемо уявити нашу мову без них <g/> .
doc#15 182 <g/> ) </p><p> • психологічний 31 </p><p> проза 48 <g/> , 94 </p><p> • ритмічна 92 </p><p> речення </p><p> • без підмета 24 </p><p> • без присудка 21,24 </p><p> п дієслівного 22 </p><p> • бездієслівне 22,24,26,34 </p><p> піменникове 23 </p><p> • беззв'язочне 34 </p><p> • безособове 22,57 <g/> , </p><p> 60 ( <g/> прим <g/> .
doc#18 <p> Герой « <g/> Сойчиного крила <g/> » <g/> , покинений коханою <g/> , стомлений безглуздою веремією життя <g/> , хоче жити « <g/> без оптимізму <g/> , без зайвих надій <g/> , бо оптимізм — це признак дитячої наївности <g/> , що бачить у житті те <g/> , чого нема <g/> , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> .
doc#18 У « <g/> Мойсеєві <g/> » романтизм дав Франкові техніку глухих передчуттів і призвісток <g/> , що ведуть уяву до чогось непомітного на поверхні подій <g/> , чогось <g/> , що крізь прозу гебрейського нидіння в пустелі обіцяє спалах творчих сил в той перший день <g/> , що його гебреям судилося жити без Мойсея <g/> .
doc#18 Такий <g/> , нарешті <g/> , і метр і ритм <g/> , — безпрецедентний анапест ( <g/> 9 складів у непаристих рядках <g/> , 7 у паристих <g/> , з неримованими чоловічими закінченнями й римованими жіночими <g/> , — Зеров усупереч рядковій конфіґурації « <g/> Мойсея <g/> » назвав його вірш « <g/> енерґійними п'ятистоповими анапестами <g/> » <g/> ) <g/> , — ритм небуденної мужности <g/> , який навіть твердження про слабкість робить висловом сили <g/> : </p><p> Це Мойсей <g/> , позабутий пророк <g/> , </p><p> Це дідусь слабосилий <g/> , </p><p> Що без роду <g/> , без стад і жінок </p><p> Сам стоїть край могили <g/> . </p>
doc#18 Такий <g/> , нарешті <g/> , і метр і ритм <g/> , — безпрецедентний анапест ( <g/> 9 складів у непаристих рядках <g/> , 7 у паристих <g/> , з неримованими чоловічими закінченнями й римованими жіночими <g/> , — Зеров усупереч рядковій конфіґурації « <g/> Мойсея <g/> » назвав його вірш « <g/> енерґійними п'ятистоповими анапестами <g/> » <g/> ) <g/> , — ритм небуденної мужности <g/> , який навіть твердження про слабкість робить висловом сили <g/> : </p><p> Це Мойсей <g/> , позабутий пророк <g/> , </p><p> Це дідусь слабосилий <g/> , </p><p> Що без роду <g/> , без стад і жінок </p><p> Сам стоїть край могили <g/> . </p>
doc#18 Минули ті часи <g/> , коли вона була веселою грою <g/> , радістю забавки без практичного призначення <g/> , виявом захвату і світоподиву <g/> , як на кону бурсацьких інтермедій <g/> , у козацьких бурлесках <g/> , у руках Котляревського <g/> , як покоління наших днів знову хотіло б її бачити ( <g/> мінус її первісна <g/> , глибинна життєрадісність <g/> , що вже закрита для нас <g/> , « <g/> знесилених журбою <g/> , роздертих сумнівами <g/> , битих стидом <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#19 Цілком слушно відзначав Зеров невитриманість цих ритмів у Мови і нахил їх до пісенних <g/> : « <g/> Навіть знаменитий " <g/> Козачий кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> , був написаний розміром <g/> , що в авторовій свідомості нав'язувався до народнього віршу <g/> : 6 + 5 <g/> , без правильної тонізації <g/> » <g/> .
doc#19 Поки інтелігенція наша буде без літературно-наукової мови <g/> , поти зневажатимуть нас по праву <g/> » <g/> , — писав Василь Мова в листі до Кониського <g/> .
doc#19 Уже оповідання « <g/> Три мандрьохи <g/> » <g/> , з якого зберігся тільки початок <g/> , густотою своїх фарб <g/> , що межує з натуралізмом <g/> , виточеною характеристикою героїні Насті Халабурдихи <g/> , досконалістю діялогу показує нам <g/> , скільки ми втратили <g/> , не зберігши багатьох прозових творів Мовиних <g/> , що від них лишилися <g/> , скільки знаємо <g/> , самі назви <g/> , подані в нотатці М. Комарова про літературну спадщину Мови ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> , жарт на одну дію <g/> ; драма без назви <g/> ; оповідання <g/> : « <g/> Чабани <g/> » <g/> , « <g/> Шептуха <g/> » <g/> , « <g/> Сякий-такий журавель <g/> » <g/> , « <g/> Сердитий попітар <g/> » <g/> , « <g/> Каторжний <g/> » <g/> , « <g/> Катеринщина <g/> » <g/> , « <g/> Роботяги і злодії <g/> » <g/> , « <g/> Горпина Погибиха і Вівдя Тараниха <g/> » <g/> , « <g/> Городовик <g/> » — останні п'ять разом з « <g/> Трьома мандрьохами <g/> » об'єднані в цикл « <g/> З пам'яткової книжки слідчого судді <g/> » <g/> ) <g/> , В них <g/> , мабуть <g/> , широко відбився своєрідний побут української Кубані тієї цікавої епохи <g/> , коли старе <g/> , українське на Кубані тільки починало відступати під російським тиском <g/> . </p>
doc#19 У нього опускаються руки <g/> , господарство його занепадає без догляду <g/> , родина розпадається <g/> . </p>