Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#62 З цього " <g/> але <g/> " можна виснувати <g/> , що попереднє <g/> , ота " <g/> невесела слава <g/> " мала в собі щось позитивне <g/> .
doc#40 <p> Найтиповіший і найпоширеніший протиставний сполучник але ( <g/> підсилений варіянт алеж <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#41 Комаха цілковито підпорядкований за кономірностям доби <g/> , але <g/> , « <g/> як більшість його сучасни ків <g/> , він не розумів свого часу <g/> .
doc#40 Складені сполучники звичайно наголошують останній склад <g/> : або <g/> , але <g/> , а то <g/> , зате <g/> , аніж <g/> , немов <g/> , нехай <g/> , якби <g/> , якщо <g/> .
doc#40 Це сполучники ( <g/> а <g/> , і <g/> , але <g/> , або <g/> , та тощо <g/> ) <g/> . </p>
doc#59 » — ми чекаємо продовження перелічення-наростання <g/> , — а натомість виявляється <g/> , що з цього « <g/> їхні <g/> » почато нове речення зовсім відмінної структури <g/> : « <g/> й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> » й т. д. А коли знов є загроза <g/> , що створиться ритмічна інерція <g/> , — тоді Косач удається до надзвичайно сміливого засобу розриву <g/> , перебою ритму — до повторення службового слова ( <g/> « <g/> але <g/> , але <g/> » <g/> ) — засобу <g/> , великим майстром якого був Шевченко і який після Шевченка <g/> , скільки знаємо <g/> , в українській літературі не практикувався ні в кого <g/> , засобу <g/> , що майже завжди в скам'янілість штучнокнижної мови вносить елементи безпосередности мови розмовної <g/> . </p>
doc#59 Ось <g/> , наприклад <g/> , речення <g/> , що змальовує аборигенів наддністрянського кінецьсвіття <g/> : « <g/> Я студіював наново цю расу щелеп'ястих <g/> , широконосих <g/> , качконосих людей <g/> , їхні звички <g/> , їхню ліниву <g/> , знеохочену мову <g/> , й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> , їхні клунки звалювались мені на плечі <g/> , але <g/> , але — в гудінні телеграфних стовпів <g/> , в шереху листя <g/> , що котилось здовж шляху <g/> , в висушених суховієм левадах біля польових станцій невгавно дзвеніла мелодія <g/> .
doc#82 Можливо <g/> , якоюсь мірою відкривалося це і на схід від лінії фронту <g/> , але <g/> , без сумніву <g/> , інакше і менш окреслено <g/> , менш виразно <g/> , у далеко вужчому <g/> , тільки східноєвропейському контексті <g/> . </p>
doc#81 Ніхто не скаже сьогодні <g/> , наскільки щільними були тоді його контакти з нею <g/> , але <g/> , безперечно <g/> , якісь були <g/> .
doc#81 У візку тісно й невигідно <g/> , дерева ще безлисті <g/> , але <g/> , Боже <g/> , як соняшно і як — несподівано — рідно <g/> .
doc#81 Василь Іванович <g/> , дядя Вася <g/> , як його часом звали <g/> , вмів жити з людьми <g/> , щиро й невимушено прокладаючи шлях до їхнього серця то своєю балакучістю <g/> , то жартом і легким глузом <g/> , але <g/> , бувши добрим і « <g/> своїм <g/> » мало не з кожним <g/> , він ставав справжнім другом тим <g/> , кого вважав за здібніших і тому виділяв <g/> .
doc#80 <p> Враження літератури й враження життя Домонтович любив сплітати в химерні цілості <g/> , зашифровані й неприступні для всіх тих <g/> , хто до того не доріс <g/> , — як це робили й інші « <g/> неоклясики <g/> » <g/> , а надто Зеров <g/> , але <g/> , в випадку Домонтовича <g/> , з особливою цинічно притаєною посмішкою а ла Гофман <g/> . </p>
doc#81 Просто світ був занадто широкий для мене <g/> , я був занадто малий як на світ <g/> , але <g/> , ведений дорослими <g/> , я не відповідав за наслідки <g/> . </p>
doc#40 <p> Як бачимо <g/> , всі ці ознаки стають у пригоді при визначенні чужих слів <g/> , але <g/> , взяті кожна нарізно <g/> , вони не охоплюють усіх випадків і не дають повної ґарантії <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях мандрівних злидарів <g/> » <g/> .
doc#30 Юрія <g/> , себто 5 квітня1 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> дуже потерпав я <g/> , що спаде на мене тяжка кара за ухилення моє від писання шевченко-забужкіади <g/> , але <g/> , видно <g/> , маєте добре серце і співчуваєте старим і підтоптаним <g/> , а генетично-генеалогічно не належите до родовідної лінії <g/> , заснованої — цитата — за Котляревським <g/> , мовляв Юнон вражих баб <g/> » ( <g/> чи бабів <g/> ?
doc#96 Ними заповнено кілька поверхів його будинку-музею <g/> , але <g/> , вийшовши з нього <g/> , глядач не виносить в уяві ні одного <g/> .
doc#81 Жадним словом не були згадані церква й релігія <g/> , але <g/> , виходячи з авдієнції <g/> , що тривала <g/> , може <g/> , годину <g/> , ми бачили Божу руку й Божий розум за всім тим <g/> , що робили сліпі люди <g/> . </p>
doc#79 <p> Ні <g/> , Куліш не був тієї думки <g/> , що українське питання вирішується в хаті Мини Мазайла на Холодній Горі <g/> , і то в змаганні сповненого правильних проізношеній віршика « <g/> Пахнет сеном над лугами <g/> » з таким маленьким <g/> , але <g/> , Господи <g/> , яким же жалісним « <g/> Під горою над криницею <g/> » <g/> .
doc#92 « <g/> Робочі редактори <g/> » Горбач і Гурський виходили з найкращих намірів <g/> , але <g/> , далекі від провідних славістичних центрів Америки <g/> , вони не уявляли собі <g/> , в якій складній ситуації вони опинялися і як їм при тому поводитися <g/> .