Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Між інсценізацією байок Крилова й листом до Курбаса була ще одна театральна спроба <g/> , але про неї пізніше <g/> , коли буде мова про мою « <g/> профшколу <g/> » </p><p> Причини фраµментарности моєї театральної й спортивної активности були не тільки внутрішні <g/> , закорінені в моїй вдачі <g/> .
doc#43 Не старіє людська душа <g/> , страждання вчить її добрости <g/> , але вічним символом стражденної й щасливої людської душі є Голгота з її трьома хрестами <g/> , — трьома складниками її <g/> : « <g/> Той <g/> , що його втілює Син Божий <g/> ; той <g/> , що представляє грішник <g/> , схильний до каяття — розумний грішник і <g/> , треба сказати <g/> , добрий <g/> , хоч він через обставини життя погруз у злочинах <g/> ; і <g/> , зрештою <g/> , той <g/> , що його представляє нерозкаянний грішник <g/> , затятий в своїй жорстокості <g/> , цинічний і нахабний <g/> » <g/> . </p>
doc#72 Такі зміни поглядів не набрали масового характеру <g/> , але те що вони взагалі були <g/> , є вельми показове <g/> . </p>
doc#12 <p> Двокрапку пишемо <g/> : </p><p> 1. Перед однорядними словами після сумарного слова або іноді <g/> , коли останнього нема <g/> , але є така інтонація <g/> , як при наявності його <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> § 70. ЧАСТКИ </p><p> Частки <g/> , як і прийменники і сполучники <g/> , належать до допоміжних слів <g/> ; характеристичною ознакою часток <g/> , властивою тільки їм <g/> , є їхня властивість доліплюватися до мовних одиниць — слів або речень <g/> , надаючи їм певного відтінку <g/> , певного забарвлення <g/> , найчастіше модального <g/> , але не впливаючи на граматичні зв'язки слів <g/> .
doc#40 Тому маємо <g/> : на майдані <g/> , на вулиці <g/> , але в провулку <g/> , в суточках <g/> ; на Угорщині <g/> , на Україні <g/> , але в Грузії <g/> , на Кавказі <g/> , але в Криму <g/> ; на курсах <g/> , але в університеті <g/> ; проте на полі і в полі <g/> , на селі і в селі <g/> . </p>
doc#40 ) годі з певністю визначити <g/> , чи либонь — вставне слово <g/> , бо хоч воно й показує невпевненість мовця <g/> , як це властиво вставним словам <g/> , але водночас <g/> , мабуть <g/> , прилягає до слова шляхтичем <g/> , а прилягати до одного члена речення властиво не вставним словам <g/> , а таки прислівникам <g/> . </p>
doc#18 <p> Це не всі інтерпретації <g/> , але тільки головні <g/> .
doc#81 Західні фільми діставалися на екрани Харкова рідко <g/> , але « <g/> Нібелюнµи <g/> » Фріца Лянµе були великим успіхом або <g/> , як тоді казали <g/> , « <g/> бойовиком <g/> » <g/> .
doc#81 Батько <g/> , судячи з його роману з « <g/> Зоською <g/> » <g/> , очевидно <g/> , якісь польські контакти мав <g/> , але це було поза домом <g/> .
doc#18 <p> Це сказав Франко про пісню ( <g/> « <g/> Лісова ідилія <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але хіба пісня не витвір і не квінтесенція людини <g/> ?
doc#81 На політичні теми ми майже ніколи не говорили <g/> , крім приписаного обов'язкового мінімуму на лекціях <g/> , але я певний <g/> , що вони сприймали радянську систему як нормальну <g/> , як єдино можливу і тим самим приймали її <g/> .
doc#35 Це ще діяч <g/> , але в душі його і в поведінці вже починають точитися ті процеси <g/> , які <g/> , дійшовши свого логічного кінця <g/> , — дадуть згодом класичний і жахливо викінчений тип слизняка — землячка з циновими ґудзиками <g/> . </p>
doc#81 Сталося це аж по війні <g/> , але після повернення з заслання він був призначений доцентом Львівського університету й друкував праці з фонетики й фонології української мови <g/> .
doc#52 Назвім це нірваною або сковородинським « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » або аскезою чи ще інакше <g/> , але — поки живемо — щоб осягги такий стан <g/> , теж треба переступити через поріг <g/> , високий поріг між зовнішнім і внутрішнім <g/> , і <g/> , видима річ <g/> , лишаються внутрішні пороги <g/> , приховані від стороннього ока <g/> .
doc#81 А Білецький любив свавілля — логічне <g/> , обµрунтоване <g/> , але свавілля в своєму підході до літератури <g/> .
doc#30 Інакше кажучи <g/> , В ДЕТСКОМ ВОЗРАСТЕ НАЗИВАВ Я ТАКЕ4 національно-органічним стилем <g/> , потім того відцурався <g/> , чи можна таким стилем писати <g/> , приміром <g/> , війну з блатняками <g/> , — не певний <g/> , але душа радіє5 <g/> …
doc#0 Н. автоматично вповільнив ходу <g/> , щоб звернути до сховища <g/> , — так його вчили <g/> , але Галицький кинув <g/> : « <g/> Чекістів бомби не беруть <g/> » <g/> .
doc#40 В нашому курсі ми будемо по змозі триматися синхронного підходу <g/> , але взятого в такому ширшому значенні <g/> . </p>
doc#0 Ці останні тридцять кілометрів переходилося з малими й старими пішки <g/> , з не дуже чесно здобутим ручним візочком <g/> , переходилося тяжко <g/> , сумно й сварно <g/> , але перейдено <g/> .