Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#66 театральному <g/> , це була поступка зовнішній дії — але це було відступом не тільки від безпосередньої
doc#53 її верхівкою — на тих самих засадах збудований — але по-своєму новаторський високий стиль <g/> . Додам
doc#72 192 <g/> ) <g/> . </p><p> Згідно з прийнятими зобов'язаннями — але без будь-яких застережень <g/> , що передбачали б
doc#81 Пилипович формально стояв усі свої лекції — але не важко було побачити <g/> , як йому бракувало
doc#63 не стане в літературі провідною методою — але збагатить її можливості <g/> . </p><p> Зрештою <g/> , і в
doc#75 бракує легенів <g/> , печінок <g/> … іншому — мозку — але яка біда <g/> . Яка біда <g/> , — скажу я <g/> , і скажете ви <g/> : в
doc#63 записом мови і мовної недорікуватості — але вона прислужилася надзвичайно до збагачення
doc#20 на останні новини й дуже дивувався <g/> , що я нічого — але таки нічогісінько — не розумів <g/> . Було
doc#63 більшою силою його проголосити і підкреслити — але проголосити по-своєму <g/> , по-українському <g/> . Щоб
doc#40 : стою́ <g/> , жую́ <g/> , кую́ <g/> , плюю́ <g/> , сную <g/> , смію́ся — але стій <g/> , жуй <g/> , куй <g/> , плюй <g/> , снуй <g/> , смійся <g/> . Наказовий
doc#81 в трагедію загибелі від кохання <g/> , так — але зовсім іншими засобами — тепер Курбас
doc#69 . А таке нерідко робиться <g/> . Адже тільки на трохи — але не так уже й дуже — вищому щаблі можуть бути
doc#81 , я ще не вірив у смерть <g/> . Може <g/> , хтось умирає — але не я. Може — я <g/> , але колись <g/> , Бог знає коли <g/> . За
doc#99 себе в такій загрозі саму і теж кидає в хлань — але що <g/> ? — сторінку зі свого щоденника <g/> ! Та ще й
doc#87 віри <g/> . Ми відзначили забріханість і цинізм — але тепер ми бачимо <g/> , що це оболонка <g/> , за якою
doc#81 мірою з клясиків <g/> , але й інші <g/> , пізніші <g/> , вони <g/> … — але передам слово самому Кошмідерові <g/> : </p><p> — Чи це
doc#62 у перетриванні <g/> : " <g/> Караюсь <g/> , мучуся <g/> … але не каюсь <g/> " <g/> . Покоління Липи <g/> , Ольжича <g/> , Теліги
doc#68 гасла <g/> : в Шевченка « <g/> караюсь <g/> , мучуся <g/> … але не каюсь <g/> ! » ( <g/> « <g/> N. N.» <g/> ) <g/> , у Стуса « <g/> де не стоятиму —
doc#72 , у резолюції Раднаркому з 1 грудня 1925 р. <g/> : “ <g/> … але частина співробітників і знаючи українську