Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Вони вживаються звичайно тоді <g/> , коли думка членується на паралельні відтінки <g/> , що окреслюють аргументи <g/> , спрямовані до однієї мети <g/> , або частини опису <g/> , що в сумі створюють один образ <g/> .
doc#40 Якщо до того самого іменника стосується два або більше прикметники <g/> , то звичайно ближче до іменника ставиться той <g/> , що подає суб'єктивні або менш істотні властивості <g/> , напр <g/> .
doc#27 Прості істини ( <g/> або « <g/> істини <g/> » <g/> , в цьому контексті це не має значення <g/> ) він повторює з невеликими варіяціями у творі за твором <g/> .
doc#81 Переважно це були суто розвагові фільми типу американської « <g/> Ла кукарача <g/> » Л. Коріµана ( <g/> березень 1936 <g/> ) або розвагово-сентиментальні типу « <g/> Під дахами Парижу <g/> » Рене Клера ( <g/> серпень 1935 <g/> ) <g/> , що надовго заразив мене своєю ностальгією Парижу <g/> , який звучав до мене самим ім'ям своїм так привабливо — я згадував Вікторіну <g/> , дружину Володі Кривцова <g/> , що читала зі мною « <g/> Les malheurs de Sophie <g/> » <g/> , і Люсю Таранову <g/> , тепер Старицьку <g/> , що давала мені вчити напам'ять « <g/> Il ne reste plus dans mon вme Qu'un seul amour pour y chanter <g/> » і оповідала про Лювр і її колись рік у Парижі <g/> , — і гіркувато-солодкою сентиментальністю своїх мелодій <g/> .
doc#81 Це могли бути цілі дисципліни або поодинокі спеціяльні теми <g/> , часом вибирані на бажання самого аспіранта <g/> .
doc#16 Перед діячами культурно-ідеологічної ділянки резистансу було дві можливості <g/> : або <g/> , протистав- ляючися пропаганді й практиці окупантів <g/> , в усьому йти за нею і тим самим фактично віддатися їй <g/> , або діяти незалежно від окупанта і <g/> , отже <g/> , не конче завжди протилежно до окремих його тез і вчинків <g/> , а тільки в кінцевому висліді всупереч усій його настанові <g/> .
doc#28 <p> Такі є ті риси <g/> , наявність яких дає змогу говорити про клясицизм чи неоклясицизм і <g/> , навпаки <g/> , при відсутності їх або більшости з них поета не можна назвати неоклясиком <g/> , хоч би в яких приятельських стосунках він був з Миколою Зеровим <g/> . </p>
doc#40 ) або « <g/> Ліричних злочинів своїх побачать кару і чи останню мить твій зір зустріти вмів <g/> » ( <g/> Горд <g/> .
doc#9 Тільки мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#81 На готелі ми не розраховували <g/> , але це були місяці літнього туризму <g/> , і для молодих мандрівників були табори з наметами з мінімальними або ніякими вигодами <g/> .
doc#40 <p> Синтаксичні фігури взагалі дають змогу надати викладові того чи того характеру <g/> : то плинно-ритмічного <g/> , то переривчасто-діялогічного <g/> ; підкреслити окремі слова або спосіб зв'язку між ланками тексту тощо <g/> .
doc#40 При нормальному розвитку літературна мова або позбувається їх <g/> , або диференціює <g/> , надаючи їм різного значення <g/> . </p>
doc#15 Відповідно до цього <g/> , речення Орел для Травнічка означає орел летить або це є орел <g/> .
doc#47 У контакті з українською дійсністю празький світогляд вів до самоспалення <g/> , як у випадку Ольжича <g/> , Теліги <g/> , а може <g/> , найяскравіше — Липи <g/> , або до аскетичного самовичерпання <g/> , як у випадку Стефановича <g/> .
doc#54 <p> або </p><p> Де Ворскла хлюпоче <g/> , де військо стояло Петра <g/> , </p><p> Готуючись в наступ на шведів рішучий <g/> , </p><p> Село Крутий Берег розкинулось в зелені трав <g/> , </p><p> Садами колгоспними стало на кручі <g/> . </p>
doc#70 Небезпека хибної оцінки <g/> , упересіч або внадпересіч <g/> , звеличування <g/> , канонізація в святі або в герої <g/> , щоб згадати лише частину <g/> .
doc#40 Використання такого теперішнього часу <g/> , називаного історичним ( <g/> Praesens historicum <g/> ) або розповідним <g/> , за влучним порівнянням С. Смеречинського нагадує використання бінокля <g/> , який ніби наближає події минулого до слухача <g/> . </p>
doc#40 В головному вони сходять на довільне випускання або накопичення слів <g/> , на плекання певних умовно-вживаних ходів інтонації <g/> .
doc#24 Але не досягли її <g/> , лишилися неврівноваженими <g/> , структурно перекошеними під тиском зливи почуттів або під тягарем життєво-побутового матеріялу <g/> .
doc#28 Чи не особливо полюбляє він метафору з родовим відмінком іменника <g/> , що розкриває її ( <g/> зелені килими долин – горя людського гіркий полин – громи нестриманих промов – вроди й гідности струмистий німб – і т. д. <g/> ) <g/> , і перифраз <g/> , що відсилає від даного явища до аналогічного <g/> , відомого з історії або мітології <g/> : </p><p> І спів його мов тиховода Лета <g/> , </p><p> Його побожно п'ють Орфей і Лін <g/> … </p>