Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Дієслівним займенником можна до певної міри вважати слово раз <g/> , коли воно заступає назву конкретної швидкої дії <g/> , нумо <g/> , нуте в значенні спонукання до дії <g/> , на <g/> , нате в значенні заохочення взяти що- небудь <g/> , так або ні <g/> , коли вони стверджують або заперечують факт дії <g/> , напр <g/> .
doc#28 Не боїться він і дуже складних образів майже імажиністичного типу ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть <g/> » – « <g/> Замість блакиті висне повсть <g/> » <g/> ) або прозаїзмів <g/> : </p><p> На чорта нам такого фільма <g/> ? </p>
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#39 <p> Ось чому ми не знаємо <g/> : хто співає тужну пісню під місяцем над річкою <g/> : Варка чи відьма або потопельниця <g/> ?
doc#81 Було це особливо важливо в роки <g/> , коли старі словники були вилучені з ужитку <g/> , а нових не було жадних <g/> , не кажучи вже про синонімічні або фразеологічні <g/> .
doc#45 Не виключена можливість <g/> , як припускає Франчук ( <g/> 1985 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , що Потебня зустрічався з Андрієм у Берліні наприкінці 1862 або на початку 1863 року <g/> , коли той відбував одну зі своїх подорожей до Герцена в Лондон <g/> , але прямих доказів на це <g/> , звичайно <g/> , немає <g/> . </p>
doc#9 <p> 5. В іменниках жіночого роду <g/> , що мають структуру <g/> : приросток ( <g/> з історично короткісним або циркумфлексово інтонованим голосним <g/> ) + дієслівний корінь + наросток -к + закінчення -а <g/> , східноукраїнські говірки подекуди зберігають накореневий наголос <g/> : оцінка ( <g/> тільки так у словниках <g/> ) <g/> , відпустка ( <g/> Голоск <g/> .
doc#40 » — « <g/> Я <g/> » або « <g/> Свої« <g/> ) <g/> , ситуація ( <g/> напр <g/> .
doc#65 Наслідком такої політики завжди буває зниження або й підрив суспільного престижу підлеглої мови <g/> , — свідомо або як неминучий побічний результат <g/> .
doc#40 Коли ці слова принатурюються до мови <g/> , вони включаються в цю групу <g/> , як це показує <g/> , наприклад <g/> , слово пальто—пальта або кіно— кіна <g/> . </p>
doc#40 Перша особа вживається при наявності або можливості в ролі підмета займенників я <g/> , ми <g/> ; друга особа — при наявності або можливості в ролі підмета займенників ти <g/> , ви <g/> ; третя особа вживається як форма узгодження з усіма іншими словами <g/> : я ходжу <g/> , ти ходиш <g/> , він ( <g/> дитина <g/> , поїзд <g/> ) ходить <g/> , вони ( <g/> діти <g/> , поїзди <g/> ) ходять <g/> . </p>
doc#22 Порівняння відмінностей двох п'єс покаже нам <g/> , що істотні речі <g/> , які були ясні Кулішеві <g/> , ще не до кінця ясні Жіроду — або почасти й зовсім не приступні йому <g/> . </p>
doc#40 У той час <g/> , як інші частини мови називають предмети або їх ознаки <g/> , займенник своєю природою не називає нічого безпосередньо <g/> , а тільки вказує <g/> , окреслюючи предмети або їх ознаки через їх стосунок до особи мовця <g/> , місця <g/> , часу і характеру його висловлення <g/> .
doc#4 Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське подружжя з цими іменами жило в погідному коханні <g/> , вірності й гармонії до старечого віку <g/> , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> .
doc#40 Одначе при цьому вони обмежені тим <g/> , що </p><p> впроваджувати багато чужих слів <g/> , невідомих читачеві <g/> , нема змоги <g/> , — або доводиться давати при них пояснення <g/> , як це <g/> , наприклад <g/> , робить М. Коцюбинський в оповіданні з життя кримських татарів « <g/> B путах шайтана« <g/> : « <g/> Крамниці й ятки замкнені <g/> , провідники розсідлали свої коні <g/> , всякі продавці ямурта ( <g/> яєць <g/> ) <g/> , винограду <g/> , чадр і іншого відклали свої справи на будень <g/> ; взагалі весь той рух <g/> , що чигає на повні кишені ґяурів <g/> , зупинило свято« <g/> . </p>
doc#30 В кожному числі стаття або статті про Гончара <g/> , а в кожній такій статті — потоки лайки — і то соковитої <g/> , національної доносної на мене10. А Ви не хочете того читати <g/> .
doc#31 — К. <g/> , 1968. — С. 36. <g/> ) Але напевне ні Блакитний <g/> , ні Хвильовий <g/> , ні Яковенко тоді не передчували <g/> , якого розмаху набере дискусія і що останньою крапкою в ній буде невеличка кривава плямка на скроні Хвильового <g/> , слід його пострілу в себе 13 травня 1933 р. </p><p> Яковенко відповідав статтею « <g/> Не про " <g/> або <g/> " <g/> , а про те ж саме <g/> » ( <g/> Культура і побут <g/> .
doc#65 нормально в словах <g/> , що мали двічі приголосний р відбувалася дисиміляція р + р в р + л або л + р. Старші римар <g/> , рицар <g/> , парамар <g/> , мурар <g/> , срібро перетворилися налимар <g/> , лицар <g/> , паламар <g/> , муляр <g/> , срібло тощо <g/> .
doc#54 Коротше кажучи <g/> , ритм цих віршилищ такий же безглуздий <g/> , як і їх тематика — оспівування якоїсь дружби українських селян з Петром І або Суворовим <g/> , дружби <g/> , що ніколи не існувала і якої <g/> , зрештою <g/> , ні Петро ні Суворов і не хотіли <g/> . </p>
doc#40 <p> Бувши назвою дії <g/> , інфінітив при наказовій інтонації може висловлювати наказ або заохоту щось зробити <g/> , напр <g/> .