Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але з однією умовою <g/> : Н. буде приїздити до Берліна <g/> , але житиме в Пляуені ( <g/> чому саме там — про це пізніше <g/> ) <g/> , забиратиме туди гранки <g/> , а потім привозитиме їх до інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Берлін бо <g/> , як на Н. <g/> , став дещо неспокійним містом <g/> , а неухильно перетворювався на купу руїн <g/> .
doc#0 У чеканні в бараці тривали години <g/> , а іноді й день-два на спочин і на роздуми <g/> . </p>
doc#0 Крім того <g/> , все-таки це була Австрія <g/> , а Н. тут був чужинцем у приймах <g/> . </p>
doc#0 Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p>
doc#0 Жінки-рятівниці Н. не знав <g/> , — ні прізвища <g/> , ні адреси <g/> , таборових поліцаїв теж ні <g/> , — виявилося <g/> , що молодики в плащах були поліцаями <g/> , мабуть <g/> , таборовими <g/> , а може <g/> , й вищого щабля людоловами <g/> .
doc#0 Гітлер крокує до самогубства <g/> , а Н. — до життя <g/> . </p>
doc#0 Тепер плавнів нема <g/> , а місто таке наскрізь німецьке <g/> , як Макс і Моріц у гумористичних книжках для німецьких дітлахів <g/> .
doc#0 <p> Історія українських початків у Пляуені <g/> , коротко <g/> , ведеться приблизно від кінця 1944 року <g/> , а переємністю вони з Берліну <g/> .
doc#0 На мільйони примусово завезених до Німеччини робітників-рабів зверталося якнайменше уваги <g/> , а все ж щось доводилося для них робити — ну <g/> , хоч би пустити в рух таку-сяку пресу під німецьким невсипущим оком <g/> , але роблену українськими руками <g/> . </p>
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .
doc#0 Був він чернігівсько-селянського роду <g/> , але переконання його й партійна приналежність були есерівські <g/> , бойові заслуги — і київські <g/> , і хустські <g/> , — перші 1917-1918 <g/> , а другі 1940 <g/> , в обох випадках в українському війську <g/> , а це не надто в'яжеться з працею в німецькій наскрізь нацистській — хоч і деполітизованій — пропаганді <g/> .
doc#0 Був він чернігівсько-селянського роду <g/> , але переконання його й партійна приналежність були есерівські <g/> , бойові заслуги — і київські <g/> , і хустські <g/> , — перші 1917-1918 <g/> , а другі 1940 <g/> , в обох випадках в українському війську <g/> , а це не надто в'яжеться з працею в німецькій наскрізь нацистській — хоч і деполітизованій — пропаганді <g/> .
doc#0 Довгаль літературно здібніших висував до німецької пропаганди <g/> , пропаганда зверталася до рабовласницького центру <g/> , це не відбувалося швидко <g/> , але кінець-кінцем <g/> , як колись молодого Шевченка <g/> , рабів випускали на волю <g/> , а це означало в зверхність Свирида Микитовича <g/> .
doc#0 Щоправда <g/> , тоді небо над Берліном ще не було таке погрозливе <g/> , а поїзди з Берліна такі неутульні <g/> . </p>
doc#0 З чужих мов він і німецьку майже не знав <g/> , а всю решту — Бог дасть <g/> .
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#0 Вони вважалися подружжям <g/> , і між ними раз у раз відбувалися галасливі сцени <g/> , а часом і бійки <g/> .
doc#0 Костецький був українцем не лише <g/> , за Остапом Вишнею <g/> , з маминої цицьки <g/> , а й програмовим і то дуже послідовним <g/> .