Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Це треба було зробити <g/> , поза тим <g/> , не тільки з пошани до постаті Олени Борисівни Курило <g/> , а і з уваги на те <g/> , що її заслуги в унормуванні української літературної мови — незаперечні й невигладні <g/> , а її праці в українському мовознавстві — це той вихідний пункт <g/> , від якого тільки й може далі плідно розвиватися ця наука <g/> .
doc#11 Але вже тепер бачимо <g/> , що в усьому світі Андруховичевої прози межі поміж смішним і ґротесково-зловісним щонайменше розпливчасті <g/> , а сміх — на кутні <g/> . </p>
doc#11 Сьогоднішні буби не всі тверді на ногах <g/> , котрі з них із helles у руках <g/> , котрі з dunkles <g/> , а можливо <g/> , з іншим <g/> , дещо міцнішим асортиментом <g/> .
doc#12 <p> 6. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини закінчення -ий ( <g/> відповідно до закінчення -а в жіночому роді <g/> ) <g/> , а прикметники м'якої групи <g/> , -їй ( <g/> відповідно до закінчення -я в жіночому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Кому пишемо <g/> : </p><p> 1. Завжди перед протиставними сполучниками а <g/> , але <g/> , та <g/> , проте <g/> , зате <g/> , тільки <g/> , одначе <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Отже <g/> , поза назвами-заголовками називні речення в нього не фігурують <g/> , а якби відповідні приклади з'явились <g/> , то <g/> , напевне <g/> , були би вміщені не як окрема категорія <g/> , а між тими неповними по суті виразами <g/> , які перелічені ним вище <g/> . </p>
doc#15 Тим часом <g/> , справжній характер називних речень може стати ясним лише тоді <g/> , коли буде встановлено не тільки відмінне від неповних речень <g/> , а і спільне з ними <g/> .
doc#15 ( <g/> І. Франко <g/> ) </p><p> І навіть коли дієслова в безособовій формі нема ( <g/> нульова зв'язка в теперішньому часі <g/> ) <g/> , не підлягає сумніву <g/> , що відповідні конструкції сприймаються як безособові <g/> , а головний член речення - як предикативний прислівник ( <g/> категорія стану <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Інша річ поезія <g/> , а особливо поезія вражень <g/> , поезія більш або менш імпресіоністична <g/> .
doc#16 Тож загальний висновок є той <g/> , що зіставляти фрази можна за їхнім реальним змістом <g/> , а не за їхнім звучанням <g/> .
doc#16 Це концепція <g/> , яка розглядає людину не як подобу Божу на землі <g/> , а як якусь темну істоту <g/> , психологічну чернь <g/> , яку треба сп'янити <g/> , екзальтувати <g/> , щоб вивести її на правильний шлях <g/> .
doc#16 Значить <g/> , треба сааме так <g/> , а не інакше поводитися з масами <g/> .
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Члени провідної касти <g/> , особливо в критичні епохи суспільности <g/> , це свого роду апостоли ( <g/> а таку епоху переходить Україна від початку цього віку <g/> ) <g/> .
doc#16 Кожний мусів уже не просто існувати ( <g/> « <g/> коптить небо <g/> » <g/> , за означенням Гоголя <g/> ) <g/> , а чогось хотіти <g/> .
doc#16 <p> Тим самим були заперечені основи вісниківства <g/> : кастовості був протиставлений антеїзм <g/> , препарованій і висушеній людині — цілісна й гармонійна <g/> , розколові й нетерпимості — єдність усіх національних сил <g/> , сліпій вірі — творчий сумнів <g/> , той самий <g/> , який свого часу примусив вісниківців переглянути ідеали « <g/> драгоманівського <g/> » покоління і який тепер <g/> , коли він спрямований у Юрія Липи <g/> , а далі у мурівців проти їхньої концепції <g/> , вони вважають за найбільший злочин і незаперечну ознаку розкладу <g/> .
doc#18 <p> Франко сам писав про свою поему <g/> , що в ній « <g/> показано загострення конфлікту між пророком і народом аж до цілковитого розриву <g/> , а в дальшому розвитку дії через шерег спокус і об'явлень до безпосереднього стикання й з'єднання людини з найвищою істотою Єговою <g/> .
doc#18 Єгова приходить у лагідному леготі <g/> , бо він — це не тільки смерть <g/> , а і безустанний плин життя <g/> , якого смерть — тільки частина <g/> .
doc#18 Нема в цих подіях логіки на перший погляд <g/> , а тим більше нема заспокоєння <g/> , але — « <g/> приходь <g/> , приходь <g/> !
doc#19 Та я тридцять літ служу цареві вірою і правдою <g/> , та на мене ще ні одна душа козацька не пожалкувалась <g/> , а ти всьому світові відомий хапуга <g/> , халтурник <g/> , хавталій <g/> ! </p>